Київська влада переконує киян, що їхнє життя поліпшать за рахунок заможних співгромадян. Однак на практиці за всі потурання й пільги платять самі ж незаможні городяни.

Ідея про те, що заможні мають платити за бідних, не нова — до неї зверталися за всіх часів і майже в усіх державах. Але історія знає поодинокі випадки, коли ця теорія спрацьовувала. І мільйони прикладів, коли бідні платили самі за себе, свято вірячи, що за них платять інші

Київська влада в особі мера зробила цю ідею своїм гаслом. І методично намагається впровадити її в життя. Тільки за останній місяць у цьому напрямку ухвалено два рішення: про підвищення тарифів на комунальні послуги для юридичних осіб і про збільшення цін на проїзд у громадському транспорті з подальшим зростанням кількості пільговиків.

Перше рішення зараз оскаржують і АМКУ, й уряд, і Президент, і ряд громадських організацій. Але підприємствам уже надходять квитанції з новими розцінками. Що цікаво: первісна ідея про те, що багато мають платити власники казино й барів, трансформувалася у зростання платежів і для бюджетних організацій, і для соціальної сфери. Тільки перші мають платити вдесятеро більше, а для інших ріст склав 60–500% залежно від групи. Звісно, юридичним особам доведеться заплатити за новими тарифами (в них немає вибору), от тільки навряд чи вони зроблять це за рахунок власного прибутку. Вже зараз зрозуміло, що все навантаження буде перекладено на плечі пересічного киянина.

Розгляньмо ситуацію, коли продавці товарів і послуг не спекулюватимуть фактом підвищення тарифів (що загалом малоймовірно) і підвищать ціни пропорційно до росту своїх видатків. Чого потребує родина протягом місяця? Перше — поїсти. Сім’я з трьох осіб залишає у продовольчих крамницях мінімум 400 грн. на тиждень або близько 1700 грн. на місяць. Торговельна націнка на продукти харчування (попри всі встановлені владою обмеження) становить не менше 25%, і в цій сумі 7–15% складають комунальні послуги. Виходить, що ціна товару зросте на 3,75%, що для середньостатистичної київської родини означає додаткові 64 грн. на місяць. Це при купівлі продуктів, вироблених не в Києві. Ще додатково гривень 15–20 «потягнуть» київські продукти, адже лише виробники хліба обіцяють підвищити ціни на 15% у зв’язку зі зростанням тарифів на комунальні послуги.

Друге — навіть найбіднішому киянинові потрібно вдягтися. Із сімейного бюджету це забере не менше 1000 грн. за умови, що в домі немає маленьких дітей і до речей господарі ставляться дуже ощадливо. Зрозуміло, що про бутики чи модні крамниці не може бути й мови, тож одягатися небагатим доводиться на ринках, які в найкращому разі складаються з опалюваних крамничок. Тут націнки вищі, ніж у продовольчому секторі — мінімум 50%, а то й усі 100%; зате й частка комунальних послуг не перевищує 5%. У такий спосіб товари цієї групи подорожчають десь на 4%, що на місяць для родини означає додаткових 40 грн. Крім того, киянин як мінімум має залишатися чистий. Купівля мийних засобів, постільної білизни, посуду й інших дріб’язків вартує близько 100 грн. на місяць, і при зростанні цін на комунальні послуги сума зросте на 12–15 грн. Але ж іще, скажімо, раз на місяць треба постригтися, і тут узагалі все сумно. В цій сфері комунальні платежі становлять до 22% від вартості послуги. Виходить, що якщо потрібно постригти трьох членів родини, то додатково доведеться викласти близько 35 грн.

І зовсім усе погано, якщо протягом робочого дня доводиться обідати не вдома. Найскромніший «перекус» у столичному кафе чи фаст-фуді коштує в середньому 25 грн., що на місяць дає близько 550 грн. Вартість меню, на думку експертів, може зрости на 15–20%, бо заклади громадського харчування зіштовхнуться водночас і з ростом комунальних тарифів, і з уже згаданим підвищенням цін на продукти. Вилитися це може в додаткові 110 грн. сімейного бюджету. Не кажучи вже про те, що може збільшитися плата за дитячий садок чи ВУЗ для дитини, ціни на ліки в аптеках тощо, — в бідного киянина має бути відмінне здоров’я, а дітей він узагалі не повинен мати. Не згадуватимемо також про відвідини ресторану, театру чи кінотеатру, повіримо на слово Леонідові Михайловичу, що це лише для заможних. Із тієї ж причини не варто враховувати подорожчання нових меблів, ремонтних матеріалів, побутової техніки і, надто, авто. Але навіть без цієї «зайвої розкоші», за найскромнішими підрахунками, ініціатива київського мера обійдеться киянинові з рівнем доходів нижче середнього в 300 грн. на місяць. Для порівняння — комунальні послуги за двокімнатну квартиру наразі коштують 200–250 грн.

Що найцікавіше, ціни для киян на послуги ЖКГ однак доведеться підняти. За словами начальника управління Київської міської адміністрації Василя Яструбинського, через зростання ціни на газ із наступного року тарифи на опалення можуть зрости в 1,9 рази, на гарячу воду — в 2,5, на холодну — в 2,7, квартплата — в 3,1. Тож із красивим гаслом кияни двічі заплатять за комуналку — один раз за себе, другий — за юридичних осіб.

Не менш цікавий також інший ініціативний захід. Щоправда це стосується як гасла «заможні заплатять за бідних», так і іншої фішки Черновецького — «Київ киянам». Ідеться про підвищення ціни на проїзд у громадському транспорті з відповідним збільшенням кількості пільговиків. Хай хто автор цієї вигадки, та стане вона в копієчку. Вже зараз чиновники заявляють, що лише у грудні за «додаткових» пільговиків доведеться заплатити 20 млн. грн. Виходить, що всі 700 тис. обійдуться в 93 млн. на місяць або в 1,1 млрд. на рік. Взяти ці гроші знову доведеться в киян, і, напевне, знову через підвищення якихось зборів. Скажімо, можна пригадати, що через два тижні після підвищення цін на проїзд, депутатам запропонували розглянути питання про підвищення орендної плати за землю. На засідання, щоправда, це питання ще не виносили, але через комітет воно вже пройшло. Відповідно до документа, орендну плату пропонується збільшити в 2,5–4 рази для підприємств різних галузей. Ефект буде такий самий, як від підвищення комунальних послуг, тільки у кілька разів дужчий. Приміром, підвищення плати для ринків утричі означає зростання цін товарів на 15–20%. Тобто той-таки пільговик, який раніше залишав на ринках 1000–1200 грн. за місяць, тепер за той самий набір муситиме залишити на 150–200 грн. більше. На цю суму можна півтора місяці їздити в метро по двічі на день. Але ж іще в 3,3 рази пропонується підвищити орендну плату для житлового фонду (ЖЕК це неодмінно врахує у квитанціях). Про ресторани, кафе, заправляння і мобільний зв’язок промовчимо — це точно не для бідних.

У Києві процес реалізації гасла «заможні заплатять за бідних» показав: у нашій країні ніхто й не сподівається, що заможніші люди пожертвують своїм прибутком на користь бідніших. Просто в бідних вишукано відберуть гроші, а потім переконають їх, що це їм же на благо. Втім, на тлі «розвиненого популізму» — головної ідеології нинішньої державної влади — ідеї Леоніда Черновецького виглядають не так уже й дико. Зараз у парламенті можна знайти не менше десятка законопроектів, які теж просувають гасло «заможні заплатять за бідних». Депутати на кожному кроці кричать про те, що податок на нерухомість відновить справедливість, чи про те, що податок із зарплат потрібно диференціювати (хоча минуло всього кілька років, як ми від цього відмовилися). Ефекту від цього буде нуль — але ж звучить красиво.

 ***
Куди поділи 400 тисяч пільговиків?

Ідея зі збільшенням кількості пільговиків до 700 тисяч так сподобалася депутатам різних фракцій Київради, що вони вже майже б’ються за звання «ініціатора» цього нововведення. Представник Блоку Леоніда Черновецького Денис Комарницький одразу після ухвалення рішення про додаткових пільговиків радісно відрапортував, що саме «з ініціативи нашого блоку... право безкоштовного проїзду в комунальному транспорті додатково одержать у цілому 150 тис. киян... У такий спосіб 700 тис. мешканців міста зможуть користуватися комунальним транспортом безкоштовно або на пільгових умовах». Щоправда тут вийшла невелика непогодженість. Двома тижнями раніше на офіційному сайті Київської міської влади було зазначено, що до підвищення цін пільгами на проїзд у міському пасажирському транспорті користувалися близько 1,1 млн. киян. Тож 700 тис. пільговиків — заслуга сумнівна. Але на лаври її ініціатора претендує ще й Партія регіонів. Голова її фракції в Київраді Олексій Омельяненко стверджує, що це ідея саме його депутатів. І виявляється, це фактично врятувало «від цінового удару на проїзд у міському транспорті ще 200 тисяч киян». Цілком можливо, найближчим часом з’являться й інші претенденти на лаври благодійників, адже за цей проект рішення голосували ще й депутати від блоку Литвина й ГАКа.

Вікторія Пода«Комментарии»