Фіксація порушення Правил дорожнього руху відеокамерами порушує важливіші права водія — його права людини.

Наприкінці квітня у Верховній Раді зареєстрували законопроект, відповідно до якого на дорогах України пропонується в обов`язковому порядку встановлювати спеціальні знаки, що попереджають водіїв про відеокамери, які фіксують порушення Правил дорожнього руху. Наскільки допоможе цей новий закон водіям українських мегаполісів уникнути незаконних штрафів, з`ясували KW.

Багатооччя

За останній рік кількість відеокамер в українських мегаполісах зросла в десятки, а то й сотні разів. Цікаво, що бум відеоспостереження стався уже в кризу — практично одночасно з введенням нових штрафів за порушення Правил дорожнього руху минулої осені.

«Тільки на дорогах Києва, починаючи з грудня 2008 року, з`явилося приблизно 70 нових відеокамер, — розповів KW Віталій Мащенко, постійний автор одного зі столичних інтернет-сайтів, що відслідковує ситуацію на столичних дорогах. — І це під час кризи. У мене й моїх колег немає сумнівів у тім, що на такі витрати держава йде лише тому, що знає — гроші у вигляді штрафів повернуться сторицею». А втім, чиновники й не приховують своїх мотивів (див. коментар Дениса Басса).

З позиції законослухняного громадянина нічого страшного в бумі відеоспостереження на дорогах немає. Здавалося б, чим більше камер установлять, тим дисциплінованішими будуть водії-шумахери — адже штрафи чималі. От тільки подібна логіка має кілька вразливих місць.

По-перше, як з`ясовується, камери не завжди правильно фіксують швидкість, а отже, так званий лист щастя (постанова про адміністративне правопорушення) може прийти водію, який нічого не порушував. По-друге, місця, де ведеться відеоспостереження, дотепер не позначені знаками. З точки зору європейського права, прихована зйомка людини без попередження — порушення прав людини. А з точки зору здорового глузду, водії-шумахери, які не знають, що їх знімає прихована камера, не відчувають стримуючого фактору й продовжують ганяти на максимальних швидкостях, обганяти через суцільну, їздити по тротуарах і газонах. І якщо випадково помічають камеру, то тиснуть на гальма, створюючи аварійну ситуацію для машин, які рухаються позаду.

Моргаюче відеооко

Багато автолюбителів вважають, що на дорогах України встановлено кілька видів стаціонарних камер. Мовляв, одні просто передають відео на міліцейські пульти, інші працюють як радари, а треті фотографують машини порушників.

Відеокамери дійсно різні, але не за принципом роботи, а лише за зовнішнім виглядом, тому що закуплені в різних країнах-виробниках.

«Звичайна дорожня відеокамера, звісно, може здійснювати відеоспостереження і фотографувати порушника швидкості, бо в усіх вмонтовано радар, — розповів KW Андрій Мельник, фахівець з продажів фірми «Форт-М», що спеціалізується на продажі й установленні систем сигналізації й відеоспостереження.

Однак на багатьох перехрестях Києва встановлюють дві й більше камери, наприклад, на перехресті поблизу кінотеатру «Київська Русь» їх аж одинадцять! Насправді одні камери тільки стежать, інші тільки фотографують. Річ у тім, що перемикаючись з однієї функції на іншу (з постійного запису на фотографування порушника й навпаки), не ввімкнення функції камера втрачає час. Тому й вішають відразу кілька камер: одні постійно передають відеозапис на диспетчерський пульт, причому в різних ракурсах, а інші фотографують порушників, причому теж не одного, а двох або трьох, що їдуть з різними напрямками.

Але якщо ви бачите, що висить тільки одна камера, можете не сумніватися: ця точно спробує піймати вас на порушенні ПДР.

Підсліпуватий «Візир»

Крім стаціонарних, є ще й мобільні камери — знаменитий прилад «Візир» пітерського виробництва.

Працює «Візир» просто: даїшник звичним рухом руки націлює його на машини, що йдуть назустріч, фіксуючи швидкість руху авто й заодно фотографуючи потенційного порушника.

От тільки невезіння: прилад має в кілька разів більшу дальність визначення швидкості радаром, аніж дальність фотографування. І кут охоплення радіолокаційним променем набагато ширший, ніж зона зйомки фото- або відеокамерою.

У підсумку, часто машина, що рухається попереду з дозволеною швидкістю, фотографується, як порушник, бо прилад приписує їй швидкість фури, що рухається за нею. А все тому, що радарний пристрій «Візир» ловить або найбільший за розмірами, або найшвидший об`єкт у поле свого «зору».

У Європі подібними приладами вже давно не користуються, знаючи про їхню недосконалість. Там порушників фіксують винятково стаціонарними відеокамерами, які дивляться зверху донизу, що виключає можливість сфотографувати одну машину, а зафіксувати швидкість іншої, що рухається позаду (див. мал.).

В Україні відбулося вже кілька судових розглядів про незаконно виписані штрафи, що ґрунтуються на даних «Візира». Примітно, що всі вони закінчилися на користь автолюбителів. Проте даїшники продовжують використовувати «Візир» для виявлення порушників. Правда, тепер намагаються ловити машини, які рухаються по одній. От тільки чи багато в Україні залишилося настільки вільних трас, де машини їдуть одна від одної з інтервалом у півкілометра? Але ж саме така дальність радара «Візира». 

Своїми очима

Що робити жертві фотофіксації порушення, якого насправді не було?

Якщо ви отримали «лист щастя», у якому зазначено, що вас піймали «Візиром», можна сміло подавати до суду.

«У статті 14-1 Кодексу України про адміністративні порушення йдеться, що «заочне» винесення постанов відносно власника транспортного засобу можливе тільки в тому випадку, якщо порушення зафіксовано засобами, що працюють в автоматичному режимі, тобто без участі людини, — пояснює адвокат Вадим Володарський. — Якщо ж інспектор піймав вас «Візиром», він зобов`язаний зупинити вас на місці порушення й особисто проінформувати про це».

Якщо ж вас «клацнули» стаціонарною відеокамерою, тут, на жаль, не викрутитися. Правда, з юридичної точки зору в наших законах і підзаконних актах повно дір. Наприклад, якщо на присланому фото не видно вашого обличчя, то, найнявши досвідченого адвоката, можна уникнути штрафу після довгих розглядів і, можливо, судів.

І, нарешті, про останнє «ноу-хау» даїшників — фотографування припаркованих автівок під таким ракурсом, що на фото машина стоїть у забороненому місці. Тут «протиотрута» проста: не полінуйтеся, вийшовши зі своєї машини, клацнути її на мобільний телефон у правильному ракурсі, причому захопивши кадр варті поруч авто й інші орієнтири на місцевості. Займе це у вас не більше десяти секунд, зате у випадку конфлікту з ДАІ аргумент у вас буде тої ж сили — фото проти фото.

КОМЕНТАР

Денис Басс, заступник мера Києва

Відповідно до закону, прийнятого минулої осені, половина штрафів за порушення ПДР надходить до міського бюджету, а це щонайменше 100 млн. грн. У Києві вже встановлено більше ста камер спостереження. А через два роки на всіх 570 перехрестях столиці ми плануємо встановити до 5 тисяч відеокамер.

Ми налагодили взаємодію з Державтоінспекцією — передаємо інформацію, що надходить з перехресть на наш сервер охоронцям порядку у он-лайн режимі. За нашими оцінками, система відеоспостереження і фотофіксації порушень Правил дорожнього руху дозволить зменшити аварійність на дорогах на 15% і на 20–30% скоротить затримки в русі громадського транспорту.

Місця у центрі Києва, де встановлено камери

Паркова дорога (на під`їзді до перетину Дніпровського спуска з алеєю Героїв Крут). 60 км/год

Арсенальна пл. — вул. І. Мазепи 60 км/год

Пл. Слави (у напрямку від готелю «Салют» до Києво-Печерської лаври) 60 км/год

Кловський спуск (між будинками №№ 8 і 10) 60 км/год

Вул П. Орлика — Виноградний пров. 60 км/год

Вулиці Арсенальна — Кутузова 60 км/год

Пл. Лесі Українки 60 км/год

Бул-р Лесі Українки (навпроти будинків №№ 9,14 і 16) 60 км/год

Вул. Басейна — Шовковична — Мечникова — бул-р Лесі Українки (у напрямку вул. Шовковичної). 60 км/год

 Вулиці Шота Руставелі — Басейна 30 км/год

Вул. П.Скоропадського (неподалік від з`їзду на вул. Басейну) 60 км/год

Вулиці П.Скоропадського — Б. Васильківська 60 км/год

Вулиці Саксаганського — В. Васильківська 60 км/год

Вулиці Рогнединська — Еспланадна (у районі Палацу спорту). 60 км/год

Вулиці Тарасівська — Жилянська 60 км/год

Вул. Жилянська (перед з`їздом на вул. Короленківську) 60 км/год

Вул. Володимирська — Володимирський проїзд 60 км/год

Михайлівська пл. 60 км/год

Перетин вулиць Хрещатик та Інститутська (на початку майдану Незалежності) 60 км/год

Вул. Володимирська — бул-р Шевченка (напрямок від Бессарабської пл. — до пл. Перемоги). 60 км/год

Пл. Європейська (у напрямку з вул. Грушевського) 60 км/год

Вул. Грушевського (напроти центрального входу на стадіон «Динамо», напрямок до Верховної Ради) 60 км/год

Вул. Грушевського (напроти Кабміну). 60 км/год

Вул. Грушевського (неподалік від Кабміну, убік Верховної Ради) 60 км/год

Вул. Хрещатик (навпроти КМДА) 60 км/год

Пл. Бессарабська (напрямок б-р Шевченка) 60 км/год

Пл. Л.Толстого (у напрямку з вул. Толстого) 60 км/год

Пл. Софійська (напрямок від будівлі ГУ МВС убік вул. Прорізної) 60 км/год

Михайлівська пл. (кут між Володимирським проїздом і вул. Михайлівською) 60 км/год

Вул. Грушевського (неподалік від Кріпосного провулка) 60 км/год

Парк Шевченка (напроти пам`ятника Шевченку, «червоний» корпус університету). 60 км/год

Вул. Богомольця (у районі будинку № 10. Три камери) 60 км/год

Контрактова пл. (з боку Києво-Могилянської академії) 60 км/год

 

Олексій Степанов«Kyiv Weekly»