КИЕВ

Діти відомих батьків потрапляють у фокус уваги суспільства, їх судять, оцінюють і порівнюють ыз татами, мамами і однолітками  

Героїні огляду «Коментарів» – татусеві доньки, які захотіли побудувати власні кар´єри, щось довести собі й іншим. І хоча у них не було рівних умов із безвісними однолітками, але бажання реалізуватися через роботу – це теж немало.

Юлія та Вікторія Антонови

Коли в родині Антонових 1985 року народилася старша дочка Юлія, батько навчався на факультеті фінансів та кредиту Тернопільського фінансово-економічного інституту, розмірковував щодо відкриття кооперативу й не думав про славу одного з найбільших бізнесменів Західної України — власника концерну «Галнафтогаз», що спеціалізується на роздрібній торгівлі світлими нафтопродуктами під брендом «ОККО».

Закінчивши школу, здобувати вищу освіту Юлія поїхала до Львова, вступивши на факультет філософії Львівського національного університету ім. Івана Франка (кафедра психології). Але за фахом працювати не стала, влаштувавшись фахівцем у відділ збуту ТОВ «ТД Чемпіон». 2006-го Юлія стає фахівцем у зовнішньоекономічних зв´язках «Універсальної інвестиційної групи» — компанії, що об´єднує бізнеси Віталія Антонова. Того ж року вона береться за розвиток ресторанного сервісу при АЗК «ОККО». Ідея швидко і якісно нагодувати людину в дорозі стравами з французької кухні має успіх. Мережа ресторанів швидкого обслуговування під управлінням ТОВ «Террін», яким керує Юлія Антонова, розширюється. На сьогодні їх уже 32, а також шість ресторанів італійської кухні «Pasta Mia» і понад 370 кафе «Hot cafe». З 2008-го Юлія здійснює загальне керівництво проектом, займаючи також посади невиконавчого члена спостережної ради ВАТ «Концерн Галнафтогаз» (2008—2011 роки) і по сьогодні — радника президента концерну, Віталія Антонова.

Молодшій дочці Віталія Борисовича Вікторії сімейний бізнес поки нецікавий, вона будує кар´єру співачки. 2007-го вийшов її дебютний альбом «Качелі», Віці тоді було всього 14 років. Однак швидко розвинути успіх не вдалося, після школи вона поїхала навчатися до Лондона, продовжує захоплюватися музикою.

Ірина Блохіна

Ірину Блохіну справедливо називати не тільки татовою, а і маминою дочкою, тому що неможливо вирахувати, вплив котрого з батьків на долю і кар´єру дочки був більшим чи меншим. Батько — видатний футболіст і відомий футбольний тренер Олег Блохін; мати — двократна абсолютна чемпіонка світу з художньої гімнастики Ірина Дерюгіна.

Через рік після розлучення батьків, у 2000-му Ірина виїхала жити до США, де, за її словами, чотири роки займалася в школі акторської майстерності, а потім заробляла на життя акторськими роботами в рекламі і на телебаченні. Зароблені гроші вкладала в музику: записувала свій альбом, була автором музики і текстів пісень англійською мовою. А українці мали можливість познайомитися з вокальними здібностями Ірини ще 1998-го, коли в Києві був випущений компакт-диск «Ножиці» з кількома піснями (продюсер — Євген Рибчинський). З останніх робіт — виконання гімну Євро-2012 «З´єднаємо весь світ», слова якого вона також написала сама.

Що стосується близького батькові футболу — Ірина 2012-го спробувала свої сили в ролі співведучої телепрограми «Великий футбол». А художня гімнастика, як вона сама каже, «у крові з дитинства». Ірина працює тренером і хореографом-постановником танців для українських гімнасток зі «Школи Дерюгіних». Зокрема, 2009-го на офіційному відкритті Кубка світу з художньої гімнастики вона виступила хореографом постановки «Ангели і демони», а торік стала режисером шоу LG Whisen Rhythmic All Stars 2012 у Сеулі.

Ніна Васадзе

Рішення продовжити справу батька Ніна Васадзе прийняла ще під час навчання в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Після закінчення вузу вона починає роботу в фінансово-економічному департаменті «Корпорації УкрАВТО» звичайним фахівцем, потім стає заступником начальника та начальником департаменту корпоративних фінансів. Загальний контроль над корпорацією з дня заснування здійснює її почесний президент, батько Ніни Таріел Васадзе. (Сьогодні «УкрАВТО» — це близько 400 підприємств із обслуговування та ремонту автомобілів, а також найбільша в країні мережа автосалонів.) У квітні 2009 року загальні збори акціонерів корпорації приймають рішення про обрання 24-річної Ніни Васадзе головою наглядової ради «УкрАВТО». Також вона стає фінансовим директором в дистриб’юторській компанії «Автокапітал», яка представляє в Україні бренди Mercedes-Benz, Chrysler, Jeep, Dodge і Smart. Нарешті, в травні минулого року Ніна займає пост генерального директора компанії «Фалькон-АВТО», яка є імпортером корейського бренда КІА в Україні. Раніше на цій посаді працював старший брат Ніни Вахтанг Васадзе, який перейшов на посаду заступника голови правління з продажу та розвитку дилерської мережі.

У численних інтерв’ю Ніна любить повторювати, що їй «по життю дуже пощастило — з батьками, сім’єю, вихованням, з країною». І не любить, коли її яскраву кар’єру пояснюють виключно відомим прізвищем: «Так, наш бізнес сімейний і про моє становище в ньому завжди говоритимуть, але поки я працюю і даю результат — судити краще за цим показником». Дійсно, як і обіцяла новоспечений директор «Фалькон-АВТО», за результатами 2012 року KIA зберегла четверте місце в топ–5 найбільш популярних в Україні автомобільних марок. І навіть збільшила свою частку на ринку на 2,5 до 7% в порівнянні з 2011 роком. А до розхожого вислову «завидна наречена», яким зазвичай нагороджують Ніну Васадзе, додалося ще одне — «найвпливовіша жінка в галузі».

Вікторія і Ольга Джарти

 Вікторія Василівна Джарти розпочала трудову біографію в 21 рік, 2002-го, з посади спеціаліста другої категорії в Господарському суді Донецької області. Василь Георгійович тоді керував громадою Макіївки, з 1999-го як в.о. міського голови, а з 2000-го — як обраний мер міста. Незабаром Вікторію бере в помічники суддя цього госпсуду Олександр Кулебякін. У грудні 2002-го він отримує підвищення — стає першим заступником голови Донецького апеляційного господарського суду, а Вікторія залишається його помічником і працює на цій посаді до квітня 2008 року. Василь Джарти до цього часу — народний депутат від Партії регіонів, який встиг попрацювати міністром охорони навколишнього природного середовища в другому уряді Віктора Януковича. З квітня 2008-го починається самостійна суддівська кар´єра Вікторії — її призначено суддею Господарського суду Донецької області, де колись вона починала фахівцем другої категорії. Після президентських виборів Василь Джарти перебирається до Криму і працює головою Радміну автономії, а Вікторія — в Київ, суддею столичного госпсуду. У квітні 2011-го Рада суддів господарських судів вносить кандидатуру Вікторії Джарти, що має восьмирічний юридичний стаж, до кадрового резерву для призначення на адміністративні посади. А 31 травня Вища рада юстиції приймає рішення про її призначення на посаду заступника голови Госпсуду Києва. «Від батька я перейняла правило не кидати слова на вітер, а тримати слово, чого б тобі це не коштувало, і що за моєю спиною повинен бути сильний тил — моя сім´я. До цього і прагну. У мене немає кумирів ... Для мене був, є і залишиться тільки один приклад для наслідування — це мій батько», — розповіла «Коментарям» Вікторія Джарти.

Ольга Василівна Джарти закінчила юридичний факультет Донецького національного університету 2010 року. А в листопаді 2011-го прізвище Ольги Василівни несподівано для багатьох з´явилася на офіційному сайті Київської ОДА як заступника начальника Київської обласної митниці. Кар´єрний злет 23-річного фахівця пояснив тодішній голова Митної служби Ігор Калетник. «Джарти Ольга Василівна виконує свої обов´язки абсолютно на високому професійному рівні. Цю посаду обіймає цілком заслужено. Чітко справляється з дорученими справами. Користується авторитетом своїх підлеглих. Тому, я думаю, не вік грає роль, щоб займати такі посади», — повідомить перший керівник, додавши, що, за його даними, Ольга Джарти працює в системі Держмитслужби вже півтора року (тобто відразу після закінчення навчання. — Ред.). А буквально через вісім місяців молодого талановитого керівника знайшла перша нагорода — 5 липня 2012-го Віктор Янукович нагородив її орденом княгині Ольги III ступеня «за значний особистий внесок у підготовку Євро-2012». Після роз´яснень щодо мотивувальної частини указу, що надала Адміністрація Президента за запитом «Української правди», стали зрозумілі і посадові обов´язки Ольги Василівни: «На високому рівні було організовано роботу підпорядкованого їй підрозділу в пункті пропуску «Бориспіль» щодо здійснення митного контролю». Також у нагородному листі вказувалося: «Джарти Ольга Василівна постійно вдосконалює методи керівництва, вивчає і впроваджує на практиці нові підходи щодо здійснення митної справи для підвищення ефективності роботи митниці, поширює передовий досвід роботи, організовує надання методичної та практичної допомоги структурним підрозділам митниці».

Анастасія Жолінська та Єлизавета Юрушева

Сім’я Юрушева в 1990-ті роки переїхала з Донецька до Відня, а сестри Анастасія та Єлизавета замість української школи середню освіту отримували в австрійській гімназії. На початку 2000-х Леонід Юрушев повертається в Україну та очолює наглядову раду «Банку Форум». У 2007-му акціонери ПАТ «Банк Форум» підписують угоду з Commerzbank AG (Німеччина) про продаж 60% плюс одна акція банку; за неофіційною інформацією, сума угоди становить $600 млн. Леонід Юрушев зосереджується на інших напрямках бізнесу, зокрема на будівництві та інвестиціях у нерухомість. Тим часом Анастасія їде в Англію за юридичною освітою, а Єлизавета невдовзі отримує в Австрії освіту журналіста, а потім повертається в Україну вчитися на економіста. Незабаром в Україну приїжджає і старша дочка, виходить заміж за Олександра Жолінського і долучається до сімейного бізнесу. Вона очолює компанію «Готель менеджмент», яка спільно з міжнародним оператором InterContinental Hotels Group управляє п’ятизірковим готелем InterContinental Kyiv. Олександр Жолінський в «Готель менеджмент» обіймає посаду заступника генерального директора.

Єлизавета трудову діяльність починає в Європі — проходить практику на німецькому телебаченні ATV (відділ стилістики), потім у редакції журналу WOMEN (Австрія). Перші кроки в бізнесі робить в 2006 році з відкриття мережі бутиків модного одягу Manhattan в Києві та Дніпропетровську. За пропозицією батька переключається на готельний бізнес, для чого отримує сертифікат готельера в швейцарській Hospitality Management School. Єлизавета бере участь у запуску готелю InterContinental Kyiv, а також у створенні офісної будівлі-клубу компанії «Ярославів Вал» (в її власності знаходяться готелі, якими володіє та управляє сім’я Юрушевих). Потім Єлизаветі довіряють управління бутик-готелем «Рів’єра», а також вона курирує будівництво Fairmont Grand Hotel Kyiv (четвертий за рахунком п’ятизірковий готель у столиці відкрився в березні минулого року). До речі, франшизою в Києві канадської міжнародної мережі готелів FairmontHotels & Resorts управляє мама Анастасії і Єлизавети — Наталія Юрушева. «Головне, не закохуватися в свій бізнес і не ставитися до нього з захопленням, а поважати і бачити його економічні, реальні сторони», — порада батька, яка, за словами Єлизавети Юрушевої, стала головним принципом у її роботі.

 

Тетяна Ківалова

Диплом про вищу освіту Тетяна Ківалова отримала на факультеті державного управління і міжнародних відносин Одеської державної юридичної академії 1998 року; до того часу Сергій Ківалов уже понад рік працював ректором цього навчального закладу. Трудову біографію Тетяна почала того ж року адвокатом в адвокатській компанії «Полонський і Партнери», а 2001-го вирішила продовжити освіту в улюбленому виші, який до того часу став Одеською національною юридичною академією, а тато з ректора — її президентом. Тетяну приймають на посаду асистента кафедри міжнародного права та міжнародних відносин, і цього ж року вона отримує науковий ступінь кандидата юридичних наук.

З 2002 року починається політична кар´єра Тетяни Ківалової. Вона обирається депутатом Одеської міськради, входить до комісії із законності та правопорядку. З 2003-го поєднує депутатство в Одесі з роботою в Києві — директором заснованої нею ж юридичної компанії «ТСК». 2004-го Тетяна Сергіївна Ківалова вирішує балотуватися в народні депутати на довиборах у «татовому» окрузі №136 (Сергій Ківалов склав депутатські повноваження у зв´язку з переходом на роботу до Центрвиборчкому, де його обрали головою). Оскільки чинний на той час закон про ЦВК прямо забороняв члену комісії бути близьким родичем кандидата в депутати, зчинився великий скандал, і Ківаловій, яка «вважала обов´язком продовжити справу батька», довелося-таки зняти свою кандидатуру.

І хоча Сергій Ківалов після «помаранчевої революції» з ЦВК пішов і більше туди не повернувся, Тетяна Ківалова пропустила парламентські кампанії 2006, 2007 і 2012 років. Віддавши перевагу переобранню в Одеську міськраду п´ятого та шостого скликань. Паралельно з громадською діяльністю доцент Ківалова 2007-го змінює кафедру міжнародного права на кафедру цивільного права, а 2008-го захищає докторську дисертацію. З 2009-го вона — член кваліфікаційної комісії суддів адміністративних судів України, а з 2010-го — професор кафедри цивільного права Національного університету Одеська юридична академія. На цей же рік припадає і участь Тетяни Ківалової в найгучнішому судовому процесі у своїй кар´єрі. Після другого туру президентських виборів Юлія Тимошенко подала позов до Вищого адміністративного суду проти ЦВК щодо скасування його результатів, а Тетяна Ківалова серед інших адвокатів відстоювала в цьому короткому процесі інтереси третьої сторони — Віктора Януковича. Як відомо, той позов був Тимошенко відкликаний, що деякі діячі розцінили як свою юридичну перемогу.

Юлія Льовочкіна

 Володимир Льовочкін прослужив у пенітенціарній системі 33 роки. У червні 1999 року Леонід Кучма призначив його заступником директора, а в березні 2001-го — директором Державного департаменту України з питань виконання покарань. З цієї посади він був звільнений Віктором Ющенком у лютому 2005-го. Помер Володимир Анатолійович 19 грудня 2005 року.

Син Володимира Льовочкіна Сергій Льовочкін в березні 1999-го розпочав кар’єру в президентській адміністрації, а в червні 2002-го став першим помічником президента Леоніда Кучми. Президент Віктор Янукович призначив Сергія Льовочкіна головою своєї адміністрації в лютому 2010-го. Зовсім інакший шлях у політику вийшов у дочки Володимира Льовочкіна Юлії, яка молодша за свого брата майже на п’ять років.

Папа відговорив її навчатися в школі міліції і переконав, що краще бути юристом. Дочка поступила на юридичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, але після трьох курсів перевелась на заочне відділення та виїхала до Канади вчитися в Манітобському університеті (University of Manitoba) на економічному факультеті. Повернулася в Україну в 2000 році та працювала в декількох банках: «Credit Swiss First Boston Україна», «Комерційний банк НРБ Україна», «ТАС-Інвестбанк», «Місто Банк». За цей час вийшла заміж, народила сина та дочку, в 2007-му стала народним депутатом за списком Партії регіонів (за її власним визнанням, її кандидатуру запропонував брат, аргументуючи тим, що вона добре знає англійську), потім розлучилася (в шлюбі носила прізвище Новікова), в 2012-му була обрана до парламенту України від одного з кримських округів.

Олена Литвин

1982 року в родині Володимира і Тетяни Литвин народилася дочка Олена. Володимир Михайлович тоді писав кандидатську дисертацію, будучи звичайним викладачем історії в Київському держуніверситеті. (Хоча його тесть, батько Тетяни Костянтин Панікарський в той час вже був депутатом Верховної ради УРСР і членом ЦК КПУ). До школи Олена пішла, коли тато працював начальником управління Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР. А до часу навчання Олени на факультеті міжнародного права в Інституті міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка Володимир Литвин вже керував Адміністрацією Президента Леоніда Кучми.

Перший раз Олена вийшла заміж студенткою, в 21 рік, за Дмитра Крейніна, який навчався разом з нею, — сина бізнесмена з Дніпропетровська Олександра Крейніна. Після закінчення навчання молода пара вирішила почати спільний бізнес, заснувавши 2005 року разом з ще двома друзями юридичну фірму «Гарантія»; Дмитро став головою правління, Олена — президентом. Проте вже 2007-го вони офіційно розлучилися. «Довгий час Дмитро відмовлявся від розлучення. Ми жили окремо півтора року. Поки я його не спровокувала повідомленнями в ЗМІ, що розлучаюся. І він підписав шлюборозлучні папери. Я глибоко переконана — людина чекала парламентських виборів», — розповість Олена про невдалий досвід сімейного життя в інтерв´ю газеті «Дело».

Покинувши роботу в юрфірмі «Гарантія», Олена вирішила взагалі розпрощатися з юриспруденцією. Як і для багатьох інших дівчат, хорошими ліками від депресії став шопінг. І на початку квітня 2008-го столичний бомонд уже гуляв на відкритті будинку моди Villa Gross. Чотириповерховий старовинний особняк на вулиці Пушкінській в Києві, побудований 1860 року архітектором Олександром Гроссом, став вмістилищем для нового мультібренда, заснованого Оленою Литвин спільно з партнерами з італійської компанії Luxury Code: пальта з шовку, сумочки з шкіри рептилій і багато інших товарів, розрахованих на дуже заможних клієнтів.

2011 року відкрився аутлет VG by Villa Gross, у червні 2012-го — магазин косметики та парфумерії Kamana by Villa Gross, а у вересні — магазин аксесуарів Villa Gross Details. Управляє Олена Литвин усім цим різноманіттям через компанію Villa Gross Group. Налагоджуються справи і в особистому житті. Другим чоловіком Олени Володимирівни став полковник міліції, начальник Управління по боротьбі з організованою злочинністю в Київській області ГУБОЗ МВС Едуард Свінціцький.

Руслана Мороз

Руслана, донька столичного партійного чиновника (Олександр Мороз з 1989 року завідував аграрним відділом Київського обкому Компартії України), після школи поступила до педагогічного училища, вирішивши стати вчителем молодших класів. Але за фахом пропрацювала недовго: у 20 років вона народила дочку Даяну, а трохи більше ніж за рік — сина Сашка. Як згадує сама Руслана Олександрівна, захопитися мистецтвом перукаря їй допоміг випадок. «Коли я була у декретній відпустці зі своїми старшими дітьми, сусідка запропонувала піти разом в один з перших салонів як модель для початківців. Там була школа для майбутніх перукарів, і таким чином я перший раз у житті потрапила в салон. Мені дуже сподобалася ця ідея, і незабаром я сама вступила в цю школу — «Салон S & D Груп». Таким чином, з випадкової клієнтки я перетворилася на перукаря, залишилася там же в салоні, пропрацювала два роки. А потім вже почала власну кар´єру», — згадувала вона про прихід у другу професію в інтерв´ю «TaблоID». 1994-го Олександр Мороз удруге стає народним депутатом, а в травні того року його обирають спікером парламенту. «Коли батько став головою Верховної Ради, я вчилася на перукаря. Дуже хотіла сама заробляти. А багатьох дивувало, що дочка спікера миє комусь голову, стриже», — розповідала про ті дні Руслана в інтерв´ю «Газеті по-українськи».

1998-го Руслана Мороз відкриває свій перший салон краси під власною торговою маркою Kika-style. Підтримує дружину, допомагає їй порадами відомий київський бізнесмен Давид Сарія. Через рік він допомагає вже і тестеві — з фінансуванням президентської кампанії (Олександр Олександрович 1999-го прийшов до фінішу третім, набравши в першому турі 11,29%). Бізнес, що розвивається, не заважає зміцнювати сім´ю, і 2000-го у Давида та Руслани народилася молодша дочка Ліана.

Сьогодні Руслана Мороз управляє вже чотирма столичними салонами краси. Та продовжує особисто обслуговувати клієнтів, які записалися в чергу заради ексклюзивної вечірньої зачіски.

Астхік Мхітарян

Астхік Мхітарян, дочка Нвера Мнацакановича Мхітаряна, засновника корпорації «Познякижилбуд» (один із лідерів українського житлового будівництва), по закінченні в 2002 році Київського інституту міжнародних відносин зібралася вибудовувати кар’єру держслужбовця. Майданчиком для самореалізації стала Генеральна прокуратура України, в цьому відомстві Астхік за п’ять років дослужилася до старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом. «У мене юридична освіта... Я була молода, амбіційна та хотіла домогтися успіху в професії. З одного боку, період в чомусь цікавий, з іншого — нудний. Часом думаю: як мене туди взагалі занесло? Адже потрібен особливий склад характеру, щоб домогтися успіху в державних органах, а мій — однозначно не підходить», — розповіла Астхік в інтерв’ю порталу UF (Ukrainian fashion) про причини зміни професії.

У серпні 2007-го акціонери «Українського будівельно-інвестиційного банку» (входить до групи «Познякижилбуд») приймають рішення про призначення головою наглядової ради Астхік Мхітарян. А її молодший брат Артур Мхітарян, який раніше обіймав цю посаду, стає президентом корпорації «Познякижилбуд». Однак довго на сімейному бізнесі Астхік не зосереджувалася. За її словами, вона «зміцніла настільки, що змогла паралельно вести також власні проекти». Так, в червні 2008-го в Києві на бульварі Лесі Українки відкривається меблевий салон Рrоvаsі; присутні на відкритті представники бренду італійці Роберто та Енріке Провазі розповідають, диванчикам яких забарвлень віддає перевагу Людмила Путіна, а яких — Мадонна. У вересні 2010-го по сусідству з меблевим салоном Астхік відкриває бутик, у якому вперше в Україні представлені колекції елітного посуду та столових приладів трьох відомих світових luxury-брендів — Hermes, Puiforcat і Saint-Louis. У травні 2012-го Ася Мхітарян стає господинею вже трьох магазинів — вона відкриває монобрендовий бутик одягу Valentino, знову на бульварі Лесі Українки. Вибір місця розташування магазинів аж ніяк не випадковий. Як розповіла сама Астхік в інтерв’ю порталу UF в лютому цього року, вона воліє перетворити цей бульвар на шопінг-стріт. А відкритий в листопаді 2012-го бутик білизни Agent Provocateur не з’явився на бульварі просто тому, що приміщення під нього було вже підібране, коли вона приєдналася до проекту.

Все складається добре у бізнес-вумен і в особистому житті. У неї є коханий чоловік — Денис Звягінцев, член Ради директорів казахстанської «дочки» Сбербанку Росії. А 14 грудня 2011 року в подружжя народився первісток — син Никон.

 Олена Пінчук

Перші дев’ять років президентства Леоніда Кучми його дочка Олена не займалася публічною діяльністю. Відомо, що вона закінчила економічний факультет Дніпропетровського держуніверситету, в 1995–1996 роках працювала в економічному департаменті «Приватбанку», а в 1997–2002 — обіймала посаду директора з маркетингу компанії мобільного зв’язку «Київстар». Також була інформація про її шлюб спочатку з Ігорем Франчуком, а потім із Віктором Пінчуком, про сина Романа Франчука, який народився в 1991 році, і доньку Катерину Пінчук, народжену в 2003-му.

Однак у листопаді 2003-го, коли до закінчення президентських повноважень Леоніда Даниловича залишалося трохи більше року, Олена Леонідівна оголосила про створення нею благодійного фонду «АнтиСНІД», що виступив організатором національної інформаційної кампанії «Зупинимо СНІД!». Протягом 2003–2011 років фонд зібрав коштів на суму $12,47 млн., витратив $3,67 млн. на інформаційні та освітні програми по боротьбі з ВІЛ/СНІД, $3,07 млн. — на матеріальну допомогу людям, що живуть з ВІЛ/СНІД, а також медичним установам і дитячим будинкам, $3,82 млн. — на міжнародне співробітництво. У вересні 2010 року французька газета La Tribune занесла засновницю фонду «АнтиСНІД» в список «Жінки, які змінили світ».

У листопаді 2009-го року донька Леоніда Кучми почала опановувати ще одну сферу діяльності: вона очолила наглядову раду групи StarLightMedia, яка стала найбільшою медіагрупою в Україні. До складу StarLightMedia входять шість телеканалів (СТБ, ICTV, Новий канал, М1, М2, QTV), два сейлз-хаузи (StarLight Sales і StarLight Brand Content), дві продакшн-компанії (StarLight Films и Vavеrka Production) і низка інших. Після розвитку інтернет-напрямку, який сконцентрований у компанії StarLight Digital, група планує освоїти інтеграцію телебачення з мобільними пристроями.

Світ Олени Пінчук ще раз розширився 28 вересня 2011 року. У цей день вона народила третю дитину — доньку Вероніку.

Марина Суркіс

Влітку 2003 року старша донька президента футбольного клубу «Динамо» (Київ) Ігоря Суркіса Марина вибирала, чим займатиметься в майбутньому. Вона закінчила із золотою медаллю суперпрестижну приватну Київську міжнародну школу (Kyiv International School), в якій усе навчання ведеться на американському варіанті англійської мови. Цілком логічно, що Марина захотіла продовжити навчання в США — в Гарвардській школі бізнесу. Однак на шляху до цієї мрії встав тато. Він хоч і давно розлучився з мамою Марини і завів нову сім’ю (його молодша дочка Яна зараз навчається в тій же Kyiv International School), але про майбутнє старшої дочки дуже хвилювався. Вибір Марини на користь бізнесу він схвалив, але в США жахливий футбол, і тато наполіг на навчанні в Лондоні. Натомість донька сама вибрала навчальний заклад — приватний міжнародний університет Regent’s Business School.

Університет Марина закінчила з похвальним листом і відразу ж захотіла проявити самостійність, принаймні, у виборі подальшого шляху. «Папа пропонував відкрити власний бізнес, — згадувала вона про перші місяці після повернення в Київ, — але я не хочу бути керівником лише фіктивно. Спочатку треба вивчити бізнес по всіх його щаблях, а потім створювати щось своє». Про те саме розповідав також Ігор Суркіс: «Я пропонував їй відкрити свій бізнес. Але дочка вирішила працювати за фахом — в галузі реклами та маркетингу». У підсумку 21 січня 2008 року Марина Суркіс отримала роботу в свого дядька Григорія Суркіса, який до вересня 2012 року був президентом Федерації футболу України (ФФУ), а тепер є її почесним президентом. Точніше, Марина отримала посаду менеджера зовнішньоекономічної діяльності та маркетингу в створеному ФФУ приватному акціонерному товаристві «Україна футбол інтернешнл». Воно має статус ексклюзивного комерційного партнера ФФУ з реалізації телевізійних, рекламних та інших комерційних прав.

«Листуюсь із закордонними клієнтами, організовую матчі», — розповідала Марина про перший рік своєї роботи, а предмет своєї організаторської діяльності формулювала так: «Якщо хтось приїздить до нас або їде кудись, то необхідно розселити, зустріти, подбати про транспорт, зібрати всі документи». Але далі з’явилася власна сфера відповідальності: молода спеціалістка очолила в тому ж ПрАТ «Україна футбол інтернешнл» напрямок сувенірної продукції. За словами Марини, з тих пір її робота — це «постійний пошук кращих підрядників, розробка оптимальних рішень з дизайну та виробництва». «Мені подобається, що вона там працює і не чекає, поки їй тато гроші дасть», — похвалився якось успіхами доньки Ігор Суркіс.

Марина любить розповідати про те, що в її планах — знайти чоловіка, народити сина і потім дочку, а також відкрити власний бізнес, почати з невеликого проекту та дійти до серйозної справи. Але їй цілком вистачає зароблених грошей на те, щоб вести життя світської левиці — і не поспішати ні з чоловіком, ні з власним бізнесом.

Світлана Суркіс

 Екс-президент Федерації футболу України Григорій Суркіс завжди справляв (і продовжує це робити) величезний вплив на життя дочки Світлани. «Коли я вчилася в школі, він контролював мене щодня. Наполягав, щоб я займалася якимось видом спорту. Не без його участі я вступила до педагогічного університету. Та й взагалі, без нього не обходилася жодна подія в моєму житті, зокрема моє перше та друге весілля. А зараз він для моїх дітей — чудовий дідусь», — розповідала про тата любима та любляча дочка в інтерв’ю газеті «Публічні люди».

Ще студенткою Світлана виходить заміж за Олександра Борисова і радує тата першим онуком — Льошею. Відразу після закінчення вузу 23-річна випускниця вирішує спробувати себе в бізнесі. Зі стартовим капіталом допомагає тато (тоді, в 1996-му, набирав економічну вагу концерн «Славутич», і проблем з вільними фінансами у Григорія Михайловича не було), але глибоко в справи вникати не намагається. А Світлана після відкриття першого бутику жіночого одягу шукає та знаходить модні бренди, які можна просувати в Україні. Розширюється мережа магазинів, що торгують продукцією (ексклюзивний декор) американської компанії Jay Strongwater. У 2001-му Світлана стає співзасновником ТОВ «Кодокан дистриб’юшнз», яке займається оптовою торгівлею парфумерними та косметичними товарами. Зокрема «Кодокан дистриб’юшнз» є ексклюзивним представником в Україні інституту Guinot і його всесвітньо відомих косметологічних брендів — Guinot, Mary Cohr і Masters Colors. Косметика названих брендів поширюється тільки через спеціалізовані косметичні салони і SPA-центри. Управління мережею салонів і перукарень здійснюється через ТОВ «Кодокан бьюті салон». Влітку 2008-го Світлана Суркіс відкриває в столичному центрі «Мандарин-Плаза» бутик відомого італійського бренду Scavia.

Помітні зміни відбуваються і в особистому житті. У 2003 році вже від другого чоловіка, бізнесмена Станіслава Стукальського (володіє компанією Stroyinvest Group of Ukraine) Світлана народжує доньку Лізу. А на початку 2008-го, під Різдво Григорій Михайлович втретє стає дідусем — у Лізи з’являється братик Міша. «Я різностороння — я співаю, я вмію грати на фортепіано, я займаюся бізнесом, але найбільше я займаюся  своїми дітьми», — заявила якось Світлана Каті Осадчій. І це чиста правда. Черговий раз заспівати перед великою аудиторією пані Суркіс вдалося на свій 39-й день народження — дуетом з Філіпом Кіркоровим.

Ганна Тігіпко

Вже в 14 років Аня Тігіпко могла відчувати себе особливою навіть у порівнянні з дітьми інших великих українських бізнесменів. У 1998 році її батько заснував ТОВ «Інвестиційно-фінансова група «ТАС», і абревіатура ТАС розшифровувалася саме як Тігіпко Анна Сергіївна. У 2000-2005 роках з’явилися страхова компанія «ТАС», страхова група «ТАС», «ТАС-Комерцбанк», «ТАС-Інвестбанк», «ТАС-Бізнесбанк», клініка сімейної медицини «ТАС»...

Могла відчувати себе особливою Аня і тоді, коли її в 16 років відпустили в Великобританію вчитися в коледжі у Оксфорді, щоб отримати першокласну підготовку до вступу в будь-який британський університет. Ганна виправдала довіру та по закінченні коледжу поступила в Міський університет Лондона (City University London). Сам Сергій Тігіпко, ще коли його дочка навчалася в Оксфорді, розповідав, що у Ганнусі бажання залишитися за кордоном немає, оскільки «вона дуже патріотична людина, навіть під час навчання сильно сумує за Києвом і на канікулах завжди поспішає додому», та ділився надіями, що донька повернеться працювати в Україну — висококласним фахівцем. Ці надії батька Ганна також виправдала. Вона повернулася, щоб зайнятися маркетингом в «ТАС-Комерцбанку», хоча до того часу її батько вже розлучився з її матір’ю та завів нову сім’ю.

Пропрацювавши один рік, Ганна виїхала ще на рік до Лондону на навчання. Тим часом група «ТАС» продала «ТАС-Комерцбанк» і «ТАС-Інвестбанк» міжнародній фінансовій групі Swedbank. Але Ганна бачила перспективу в роботі з групою, названою на її честь. Після повернення вона влаштувалася аналітиком в компанію по управлінню активами групи «ТАС» і стала брати на себе все більшу частку відповідальності. Ця частка особливо збільшилася, коли батько вирішив знову зайнятися політикою. У серпні 2010-го, будучи вже віце-прем’єром, Сергій Тігіпко розповів про те, як він спілкується з дочкою: «Ми з нею два-три рази на тиждень бачимося, обговорюємо справи. Вона зараз практично керуючий партнер, бо в мене часу немає».

У червні 2012-го Ганна Тігіпко вийшла заміж. Про це журналісти дізналися через місяць, коли на Одеському кінофестивалі Ганна з’явилася в супроводі якогось чоловіка, трохи молодшого за її батька. Сергій Тігіпко теж був там присутній і зізнався, що його дочка уклала шлюб з англійським фінансистом, який старший за неї на 14 років. Незабаром Ганна знову виїхала в Англію — і на цей раз, швидше за все, назавжди. «Дружина повинна бути там, де її чоловік. Якщо чоловік працюватиме у Великобританії, нічого, доведеться витерпіти і таке», — повідав в листопаді Сергій Леонідович, якому незабаром довелося ще й позбутися портфеля в уряді.

Олександра Червоненко

Олександра Червоненко поміняла українську школу на англійську в 2003 році у п’ятнадцять років. Ось як розповідав про ті події її батько, Євген Альфредович Червоненко, в інтерв’ю газеті «2000» в жовтні 2005 року, після відставки з посади міністра транспорту: «позаторік, коли змушували перейти в парламенті «у більшість», я сказав: туди мене занесуть тільки вперед ногами. Після чого була спроба викрасти мою дочку. Вона виїхала з України до Англії — в середині навчального року». Закінчивши Dover College, в сімнадцять років Олександра поступила в бізнес-школу ім. Джона Каса при Міському університеті Лондона (City University London) на факультет «Бізнес і фінанси». Після першого курсу літню практику вона проходить в компанії Nemiroff, після другого і третього — в Сhervonenko Racing. У 2006-му Олександр Альфредович створив цю компанію, яка виступає організатором етапу Кубка Європи з авторалі — Prime Yalta Rally (в 2012-му захід відбувся вже вшосте). «Основна роль фірми — це залучення спонсорів та партнерів до організації змагань і заходів. По суті, наша фірма — це інвестиційна компанія. Завдання компанії — досконально відпрацювати концепцію заходу, узгодити безліч нюансів і організаційних питань, зробити так, щоб проект був ефективним для спонсорів і партнерів, а глядачі отримали задоволення від видовища», — так розповідала Олександра про свою роботу в батька у інтерв’ю газеті «Автопарк».

Захоплення бізнесом, побудованим на ралійних перегонах, проходить до 2007 року. Олександра, закінчивши університет, повертається в Україну та працює в інвестиційному банку «Ренесанс Капітал». Але й фінансова сфера не може надовго захопити дівчину. У квітні 2010 року вона відкриває в Києві монобрендовий бутик спортивного одягу Bogner. «Для людини цілком природно ставити нові цілі та досягати їх. Fashion-ретейл завжди мене цікавив, і надалі я хочу рухатися саме в цьому напрямку. З Chervonenko Racing я пішла, тому що робота там вимагала величезних витрат часу, а я людина відповідальна: якщо за щось беруся, то роблю це із стовідсотковою віддачею, або не беруся взагалі», — розказала Олександра в інтерв’ю журналу «Публічні люди». У 2012-му активно поширювалася інформація про те, що Олександра Червоненко збирається відкрити новий магазин, але цього не сталося.

Христина Черновецька

Христина Черновецька на рік молодша за свого брата Степана, але на юридичний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка вони вступили разом 1997 року. Їх батькові, який 1992-го заснував Правекс-банк і 1996-го став народним депутатом України від Києва, терміново були потрібні правознавці, на яких він би міг покластися. 1998 року Леонід Черновецький знову був обраний у парламент, а його дітям довелося перевестися на заочне відділення і приступити до роботи в батьківському банку. «Тато захотів, щоб ми працювали в банку, — згадувала потім Христина. — І ми пішли працювати. Тато в цьому відношенні дуже строго був налаштований».

На заочному відділенні Христина познайомилася з В´ячеславом Супруненком і незабаром вийшла за нього заміж, втім, залишивши дівоче прізвище. 2000 року Христина народила дочку Аліну, і вже 2001-го повернулася в Правекс-банк на посаду віце-президента. 2002-го Леонід Черновецький знову стає депутатом Верховної Ради, а В´ячеслав Супруненко з його допомогою обирається в Київраду. Незабаром Христина народила сина Леоніда і благополучно закінчила університет.

Вирішивши балотуватися на посаду мера Києва, батько Христини дав їй шанс реалізуватися ще в одній сфері діяльності — 20 грудня 2005 року вона очолила його виборчий штаб, а Правекс-банк тут же поширив коментар свого власника: «Вона любляча мати своїх дітей і любляча дочка. Я думаю, що вона зможе перенести в матеріали, які я захочу донести до виборців, свою любов до мене, що у багато разів збільшить мої можливості... Її любов дозволить мені розкритися як людині, яка любить ближнього, а це для мене дуже важливо, і дасть свій результат у моїй виборчій кампанії».

Леонід Черновецький зумів втілити в життя обидві частини свого плану: у березні 2006-го він був обраний мером, що допомогло йому істотно збільшити вартість банку (був проданий 2008-го італійській групі Intesa Sanpaolo за 493 млн. євро). Тим часом Христина 2007 року народила сина Івана. Здавалося б, уже тепер вона може зосередитися на дітях. Але її чоловік В´ячеслав, а з 2008 року — і її брат Степан і низка інших родичів допомагали родині, ставши депутатами Київради від Блоку Леоніда Черновецького, і для Христини теж знайшлася робота. Їй довелося працювати з кількома фірмами, які забезпечували функціонування сімейного бізнесу. Одна з них — українсько-кіпрське спільне підприємство «Українська біржа нерухомості «Крістіна». Ця фірма, яку Леонід Черновецький назвав на честь дочки, привернула увагу мас-медіа у зв´язку зі створенням у грудні 2008 року комунального підприємства «Кращий дім». Опоненти Черновецького розповідали, що «Кращий дім» отримуватиме від самотніх пенсіонерів квартири в обмін на проживання, харчування і догляд у пансіонатах, а біржа «Крістіна» ці квартири реалізовуватиме. Проте проект виявився малоприбутковим, і в грудні 2010-го Київрада проголосувала за ліквідацію «Кращого дому».

За останні три роки Леонід Черновецький позбувся впливу в столиці, розлучився і ще раз одружився. Христина розлучилася, вдруге вийшла заміж (за московського бізнесмена Сергія Янчукова) і народила сина Сергія. Незмінним залишилося прізвище Христини — Черновецька. Радує колишнього мера і те, що, за його словами, Христина всіх чотирьох своїх дітей народила в США і це дає їм право на американське громадянство. Схоже, Христина, хай що вона робить, працює на тата.

Еліна Шишкіна

В остаточному варіанті передвиборчого списку Блоку Юлії Тимошенко на парламентських виборах 2007 року під прохідним №75 виявилася Еліна Шишкіна. Політичні оглядачі пояснювали появу цього кандидата бажанням керівників БЮТ заручитися підтримкою судді Конституційного Суду України Віктора Шишкіна — досвідченого українського політика і юриста, народного депутата першого-третього скликань, який протягом 1991—1993 років також обіймав посаду генерального прокурора України. Хоча сама Еліна Вікторівна розповідала, що у велику політику вона потрапила не стільки завдяки батькові, скільки його другу, тодішньому депутату від БЮТ Григорію Омельченку, помічником якого вона була з 2006 року.

Так Еліна Шишкіна, яка 2005 року закінчила Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «міжнародне право», і більше думала про продовження навчання, стала наймолодшим народним депутатом шостого скликання. Нові обов´язки не завадили Еліні продовжити освіту. 2009-го вона захистила дисертацію та отримала науковий ступінь кандидата юридичних наук в Інституті держави і права імені В.М.Корецького, а 2011-го закінчила Інститут післядипломної освіти КНУ ім. Шевченка. У парламенті Шишкіна увійшла до комітету з питань правової політики, була автором семи і співавтором ще трьох проектів законів.

До кінця шостої парламентської каденції політичний ландшафт у країні радикально змінився, зокрема, разом із роллю і місцем на цьому ландшафті Конституційного суду. Віктор Іванович залишається одним з дуже і дуже небагатьох представників «антирегіональної» фронди, його голос уже нічого не важить при ухваленні судом потрібних для влади рішень. А Еліна Вікторівна на партійному з´їзді об´єднаної опозиції 30 липня 2012 року знайшла себе в списку на 152-му непрохідному місці...

Віталіна Ющенко

 Коли Віталіна Ющенко закінчила школу, її тато очолював Національний банк України. Тому не дивно, що вона вступила в найпрестижніший столичний вуз — Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Однак її навчання затягнулося на сім років. У перерві Віталіна народила доньку Ярину-Домініку від бізнесмена Михайла Гончара, з яким так і не створила офіційну сім’ю, а під кінець навчання познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Олексієм Хахльовим і до моменту отримання диплома в 2004 році вже готувалася стати матір’ю вдруге.

3 січня 2005 року, через вісім днів після третього туру президентських виборів, які принесли перемогу Віктору Ющенку, Віталіна народила сина, якого назвали Віктором на честь діда. Деякий час президентська донька була зайнята виключно дітьми, а потім вирішила реалізувати свій інтерес до сфери модельного бізнесу. У жовтні 2006 року на Українському тижні моди (Ukrainian Fashion Week) у Києві вона вперше виступала як модель: продемонструвала короткі шорти, топ і високі чоботи на підборах від українського дизайнера Олесі Теліженко. У 2007-му Віталіна Ющенко та Олексій Хахльов нарешті створили офіційну сім’ю. Ритуал одруження, схоже, Віталіні сподобався — судячи з того, що у вересні 2008-го вона взяла участь у Міланському тижні моди, де вийшла на подіум у весільному вбранні від українського дизайнера Айни Гассе.

З’явилася у президентської дочки також державна робота. 19 грудня 2007 року президентським указом була створена Національна рада з питань благодійництва «Зігрій любов’ю дитину», а її головою призначено Віталіну Ющенко. У цьому статусі в 2008 році вона здійснила низку поїздок по регіонах країни, в ході яких вручала багатодітним сім’ям ключі від нових будинків, придбаних на пожертвування благодійників. Але в наступному році потік пожертвувань через кризу різко скоротився, та й у Віталіни з’явилися інші турботи: 14 жовтня вона народила доньку Андріану. Нацрада на чолі з Віталіною Ющенко була ліквідована Віктором Януковичем 2 квітня 2010 року.

В останні три роки Віталіна кілька разів ділилася з журналістами своїми планами спробувати себе в ролі дизайнера та організатора благодійних акцій. Однак поки що їй вистачає клопотів із дітьми і домашнім господарством.

Джерело фото: ShutterStock

6548
комментарии powered by Disqus

Останні новини

15:08

Советник Авакова заявил, что убийца Вороненкова в морге

14:45

В Киеве промышляли иностранные автограбители

14:40

В апреле фискалы сделают доступнее налоговые консультации

14:18

Адвокат рассказала, как перепутали убийцу Вороненкова

14:08

Киевлянина вытащили из колодца теплотрассы

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине
 

   Copyright © 2015 «Коментарі:» Всі права захищені.

Система Orphus