КИЇВ

Як політики «розумнішали» за рахунок інших

0

Український політикум регулярно ловиться на всілякому плагіаті. І йому за це ніколи нічого не буває

Важким видався вівторок, 9 квітня 2013 року для одіозного «регіонала» Вадима Колесніченка. Мало того, що під обстріл фекаліями - втім, безуспішний - потрапив, так ще й у плагіаті звинуватили. Причому добре б вітчизняні журналісти - їм, впевнений Колесніченко, і так потрібно чіпи осудності вживляти. Атакували західні історики, у яких депутат «позичив» тексти для своєї брошури. Мовляв, не бажають вони брати участі у пропагандистських ігрищах депутата, який прославився своєю боротьбою з наспіх вигаданою фашистської загрозою. Причому не бажають уже не вперше.

Судячи з поведінки Колесніченка, докорів сумління за використання чужих праць в особистих цілях він не відчуває. І відповідальності не боїться. Що й не дивно: це на Заході за плагіат можуть позбавити наукового ступеня - як, наприклад, трапилося з міністром освіти Німеччини, а ще раніше - з міністром оборони цієї самої країни. У ще недавно радянській Румунії плагіат прем´єр-міністра теж вважається приводом для скандалу. В Угорщині через таке звинувачення йдуть з поста президента. В Україні ж, судячи з аналізу ЗМІ, проведеного «Коментарями», далі інформаційних хвиль справа не заходить. Та й на них нинішня влада звертає все менше і менше уваги.

Мабуть, один із перших гучних скандалів, пов´язаних з плагіатом, в Україні стався 10 років тому - в 2002-му. В центрі уваги опинився тоді ще глава Адміністрації Президента Володимир Литвин, який опублікував під своїм ім´ям статтю під назвою «Громадянське суспільство: Міфи і реальність». Яка виявилася перекладом статті американця Томаса Карозерса «Подумаємо ще раз: Громадянське суспільство». Історія вийшла гучною, і майбутній спікер факт запозичення навіть визнав. Втім, на цьому звинувачення історика за освітою і політика за покликанням Литвина в тому, що він «тирить» чужі матеріали, не закінчуються: дивні збіги в різний час були помічені як у його наукових, так і публіцистичних роботах.

У 2004 році на «гарячому» впіймали заступника міністра юстиції Василя Мармазова. У монографії якого був знайдений фрагмент, дуже схожий на текст дисертації вченого Університету Роберта Шумана в Страсбурзі Ліу Веї. У 2005-му в плагіаті був звинувачений екс-голова ЦВК, а нині один з авторів скандального мовного закону Сергій Ківалов. Колишній політичний в´язень, засновник і член Української Гельсінської Спілки Василь Барладяну звинуватив політика в тому, що той видав під своїм ім´ям його переклад на сучасну українську мову «привілеїв» до Литовського статуту, зроблений ще в 2002-му. Відзначимо, що пізніше було опубліковано спростування цієї інформації нібито від імені самого Барладяну, яке, проте, не особливо переконало критиків Ківалова.

В останні два-три роки український інформаційний простір сколихнуло кілька гучних «плагіатних» скандалів. Які, втім, за давньою українською традицією не мали жодних наслідків для їхніх фігурантів. Влітку 2011-го на любові до чужих висловлювань «погоріла» секретар РНБО Раїса Богатирьова. Виступаючи перед студентами Києво-Могилянської академії, політик «передрала» цілі шматки виступу Стіва Джобса перед випускниками Стенфорда 2005 року. Чим змусила заговорити про себе не тільки вітчизняні, але й світові мас-медіа. А місяцем пізніше, вже у вересні, в любові до плагіату відзначився вже і глава держави Віктор Янукович.

Мова йде про книгу «Opportunity Ukraine». Видрукувана англійською мовою в Австрії, вона повинна була стати внеском у іміджеву скарбничку Президента, однак на перевірку виявилася збіркою передруків і компіляцій чужих текстів без зазначення першоджерел. У «розхід» пішло все: від статей у газетах і журналах до праць журналіста В´ячеслава Піховшека, опозиціонера Тараса Стецьківа і опального нині чиновника Василя Волги. Пізніше відповідальність за «прокол» взяв на себе перекладач книги президента - мовляв, він сам видалив усі посилання на першоджерела.

А ще через кілька місяців під підозру потрапив і Віктор Янукович-молодший - ознаки плагіату були помічені в його кандидатській дисертації «Формування та реалізація державної соціальної політики».

Варто відзначити, що плагіат в українських реаліях набуває деколи химерних форм. Так, усе в тому ж 2011 році одеський «регіонали» відзначилися тим, що сплагіатили цілий документ, внесений раніше іншою політичною силою - з граматичними помилками включно. А рік тому на використанні чужих матеріалів було спіймане ВО «Свобода», яке використало у своїй політрекламі ілюстрацію, яка нібито намальована їхнім прихильником, але чомусь точнісінько повторює малюнок, опублікований набагато раніше.

Втім, не можна сказати, що зловживання плагіатом - виключно українська проблема. Як уже згадувалося вище, йому піддані чиновники всіх, навіть «найцивілізованіших» країн. Інша справа, що за кордоном таких «розумників» чекають жорсткі санкції і занепад політичної кар´єри. Зовсім інше - країни колишнього СРСР, де «копіпаст» вважається неминучим і навіть необхідним злом ще зі студентських років. Тому ніхто навіть не дивується, коли того чи іншого політика ловлять на плагіаті, особливо у науковій діяльності - самі такими були. І, загалом, залишилися.

Джерело фото: Shutterstock

Новини партнерів

Loading...

Новини Trembita.info

Останні новини

17:22

В Киеве водитель на скорости врезался в заправку

16:30

Кличко: Столичные дороги ремонтируют компании, которые могут гарантировать качество и срок эксплуатации

15:26

«Укрзализныця» запустит поезд «Киев-Бердянск-Покровск»

14:48

Киевские спасатели получили новую экипировку

14:04

В Киеве грабители напали с ножом на прохожего ради 20 гривен

Архів

kyiv.comments.ua

block2

kyiv.comments.ua
Загрузка...

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине

  © «Комментарии:», 2014

Система Orphus