КИЇВ

Вони вже зробили свій «вибір». Історико-культурне обійстя Києва: хроніка нищення часів незалежності

0

Чим ближче чергові вибори київської влади — тим гучніше лунають заклики і обіцянки «зберегти і примножити» культурні надбання столиці. «Свежо предание, да верится с трудом». Адже і попередні кандидати, депутати і керівники так само обіцяли… А Київ тим часом перетворювався на суцільну культурну руїну. Ні, звичайно у нас виростають або на місці дитячих майданчиків, або на сакральних історичних територіях будинки диво-велети чи якісь офіси… Та до справжньої культури і архітектури це немає ніякого відношення. До речі, нинішню міську виборчу кампанію у ЗМІ вже охрестили «битвою титанів» — тобто побоїщем «передових» будівельних компаній за ласий шмат київської землі. Тієї землі, яка ще поки що лишилась… Адже за роки незалежності проходило планомірне знищення історико-культурного середовища столиці. В цій розвідці — напередодні виборів нової міської влади — жахливий перелік знищеного і зруйнованого. Звичайно ж очікувати на адекватність влади в цьому питанні — просто безглуздо. Де великі гроші — там руйнація історії. Тим більше, що всі вони вже зробили свій «вибір»…

Очевидно, що варвари-забудовники (під якими слід розуміти всіх учасників будівельного комплексу — чиновників, архітекторів-проектувальників, будівельні фірми та ін.) об’єднані спільними інтересами наживи за будь-яку ціну. Адже на шляху досягнення мети вони вдаються до найрізноманітніших «тактичних» прийомів і методів.

Досить поширеним є прийом раптової стрімкої атаки на ділянку, намічену для новобудови. При цьому найчастіше без будь-якої дозвільної документації навколо майбутнього будмайданчика встановлюється міцна огорожа з охороною, куди завозяться будівельні механізми і техніка. Після чого, нерідко під виглядом археологічних досліджень, починається риття котловану.

Якщо виникають важкопереборні перешкоди, забудовники можуть на певний час (іноді навіть на кілька років) нібито відмовитися від наміченого, аби приспати пильність опонентів. Однак згодом вони знову йдуть у наступ.

Іноді будівельна мафія діє методом поступового психологічного впливу на громадську думку за допомогою виступів у ЗМІ, обґрунтовуючи свої наміри високоідейною і навіть альтруїстичною (!) метою.

Між тим, громадським активістам, змушеним вдаватися до пікетувань, критичних виступів і публікацій у ЗМІ, нерідко погрожують, а часом і виконують свої погрози.

На жаль, через тотальну корумпованість нашого суспільства протиправна і безсистемна забудова історичного ядра Києва не дістає належної оцінки у прокурорів. Ці справи не розглядаються в судах.

Саме тому акції будівельного вандалізму зазвичай мають доволі розмиті хронологічні межі.

Отож у наведеному далі короткому переліку втрат і збитків, завданих архітектурно-історичній спадщині Києва за роки української незалежності, послідовність розміщення об’єктів підпорядкуємо принципові їх архітектурно-містобудівної та історико-культурної значущості.

Середина 1990-х — початок 2000-х років: Софійський собор і Софійська площа.

Наразі існує реальна загроза руйнування головної і найдавнішої пам’ятки вітчизняної духовності, історії та культури — Софійського собору. Пам’ятка, що вистояла за часів татаро-монгольської навали і фашистської окупації, може загинути в незалежній Українській державі. Поблизу фундаментів собору розташований елітний підземний фітнес-центр із басейнами і паркінгом. Два чотириповерхові стародавні будинки — цінні пам’ятки архітектури (вул. Володимирська, 20-22), що стоять над фітнес-центром, — понівечені протиправною надбудовою спільного мансардного поверху з агресивними за формами вежами і фронтонами, що, піднімаючись над витонченими куполами собору, позбавили його колишньої монументальності (архітектори С.Бабушкін, В.Смирнов). Облаштування підземної бетонної коробки порушило режим циркуляції підземних джерел, що сформувалися протягом століть, і через підйом ґрунтових вод почалося замокання стін собору.

На протилежному боці Софійської площі протягом десяти років (зі значними перервами) здійснювалося протиправне будівництво гігантського готелю у вигляді скляного барабана. «Хаят» звели на місці трьох зруйнованих заради цього пам’яток архітектури: двох на Михайлівському провулку і однієї, зверненої головним фасадом на Софійську площу. Через скандал, що виник у результаті обурення громадськості діями «забудовників», фасад останньої пам’ятки був відтворений, хоча й із відчутними втратами елементів декору. Його безглуздо вмонтували у «криве дзеркало» головного фасаду готелю (архітектори Я.Віг, С.Бабушкін). Побудований вище Софійського й Михайлівського соборів готель порушив візуальну вісь між цими святинями, вніс різкий дисонанс в історично сформований архітектурний ансамбль Софійської площі.

Не вписується в історичне середовище одного із заповідних куточків центру Києва (можна сказати, його візитної картки) і нещодавно побудований висотний монстр (Рильський пров., 4), що візуально «сперечається» із дзвіницею Софійського собору.

У своїх інтерв’ю тодішній мер Києва О.Омельченко говорив, що він засуджує протиправне будівництво фітнес-центру, розпочате під виглядом «археологічних розкопок», і що винні будуть покарані.

Однак, очевидно, слова Омельченка були лише дипломатичним прийомом. Адже архітектор С.Бабушкін — автор готелю й фітнес-центру на Софійській площі — ще багато років після цього цілком затишно почувався у кріслі головного архітектора міста, шокуючи київських поціновувачів старовини своїми «шедеврами».

Кінець 1990-х — початок 2000-х років: Михайлівська площа.

Строгий образ пам’ятки архітектури епохи класицизму, розташований з тильного боку скульптурного монумента св. Ольги, був зіпсований надбудовою еклектичного за формами напівповерху.

З порушенням охоронної зони як цієї пам’ятки, так і низки інших, зокрема й тих, які в ансамблі площі відігравали досі домінантну роль, тут зведена величезна висотна (36 м) готельна будівля у кітчевих псевдоісторичних формах. Це територія заповідника «Місто Володимира». Отже, у разі відтворення дав­ньоруського Федорівського собору (фундаменти якого збереглися у тилу новобудови) неможливим буде вільний огляд собору і під’їзд до нього (автор і цього монстра — архітектор С.Бабушкін). Найцінніші археологічні знахідки, виявлені тут під час риття котловану, гідні були експонуватися відразу, як це відбувалося, скажімо, в Італії після виявлення помпейських артефактів.

Можна назвати справжнім злочином межі ХХ—ХХІ століть знищення київської археологічної «Помпеї», що сталося внаслідок авральних темпів і методів укладання плит на товстий шар бетону на двох київських стародавніх площах — Софійській та Михайлівській — без проведення достатніх археологічних досліджень: археологи лише подекуди встигали перед ковшами екскаваторів і колісьми самоскидів вихопити то кісточку, то черепок, а то й срібну гривню.

Протиправні будівельні заходи, здійснені в охоронній зоні ансамблю споруд «Софія Київська» (1990-ті — початок 2000-х рр.).

Михайлівський провулок, 24.

Знищена пам’ятка архітектури задля будівництва величезного, такого, що не вписується в історичне середовище, житлового комплексу.

Вул. Ірининська, 7.

В історичне середовище введений величезний житловий будинок (для співробітників СБУ), що, перевищивши висоту куполів собору, спотворив історичну панораму міста.

По вул. Софійській, руйнуючи історичне середовище, вставлена «свічка» «Промінвест­банку» (архітектор С.Бабушкін). Порушена охоронна зона будинку-музею Т.Г.Шевченка. Непродумане місце для паркування транспортних засобів спричинило транспортні затори на вулиці.

По вул. Софійській, 12, 14, дощенту розібрані дві міцні, добре збережені пам’ятки. Під тиском громадськості влада вирішила відтворити будинки. Однак при цьому на один-два поверхи була підвищена їх поверховість, а на фасадах не відтворені деякі деталі декору.

Вул. Володимирська, 12.

Споруджена величезна офісна будівля у вигляді скляного циліндра, що брутально «увірвалася» у заповідне архітектурно-історичне середовище, перекривши візуальну вісь між Софійським собором і Андріївською церквою. У ЗМІ публікувалися обіцянки тодішнього мера (О.Омельченка) розібрати верхню частину будівлі, проте ці обіцянки виявилися порожніми. Більше того, на початку 2000-х років влада міста допустила, щоб розміщений на цій же осі (вул. Володимирська, 4) чотириповерховий будинок-пам’ятка був надбудований ще трьома поверхами (архітектор Ю.Лосицький). Отже, у разі позитивного вирішення питання про відтворення Десятинної церкви (фундаменти якої розташовані на цій самій осі), храм навряд чи матиме монументальний вигляд.

Вул. Ярославів Вал, 16.

Пам’ятка архітектури з розкішним декором головного фасаду спотворена дисгармонійно надбудованими двома поверхами (архітектори В.Смирнов, Ю. Духовичний).

Вул. Михайлівська, 7.

Зруйнована двоповерхова пам’ятка архітектури (з багатим декором зверненого до вулиці головного фасаду). Новобуд, що виріс тут, своїми сучасними формами й матеріалами різко дисгармонує з історичним середовищем.

Пейзажна алея (над урочищами Гончарі-Кожум’яки). Під час підготовки ділянки заповідника «Місто Володимира» до протиправної забудови найцінніший археологічний пласт без належних археологічних досліджень згрібався ковшем екскаватора і на самоскидах вивозився у невідомому напрямку (фотофіксація є в розпорядженні активістів об’єднання місцевих жителів «Дитинка»). Державна інспекція з охорони культурної спадщини і міліція на звернення активістів не реагувала.

Початок 2000-х років: Майдан Незалежності.

Оскільки вул.Хрещатик і площі, прилеглі до неї, є комплексною пам’яткою містобудування (вулицею-пам’яткою), то в її архітектурно-охоронній зоні неприпустимі ніякі масштабні зміни. Приводом для реконструкції послужила політична ситуація: потрібно було видалити з площі антикучмівське наметове містечко.

У результаті реконструкції була зрізана значна частина історичного ландшафту й зелених насаджень, характерних для Києва, і виконане її (площі) «заскління». Замість живих дерев і кущів вимощений плиткою простір площі прикрасили штучною зеленню та вазонами (архітектор А.Комаровський). Отож головну столичну площу перетворили на дах супермаркету, при цьому ліквідувавши «Музей Лядських воріт» із фрагментами фундаментів давньоруського часу. «Тріумфальна арка», побудована над землею «замість» підземних Лядських воріт, має надумані форми, непропорційну скульптуру Архангела над нею й, будучи поставленою під кутом до головної вісі площі, додає абсурду до різностильового «вінегрету», привнесеного на Майдан його реконструкцією.

Кінець 1990-х років: вул. Спаська, 30.

Зведений величезний офісний будинок з бетону і скла поруч із шедевром бароко — церквою Миколи Набережного — позбавив храм колишньої монументальності. Задля новобудови була зруйнована пам’ятка стилю «модерн» і порушене периметральне планування стародавнього кварталу в заповіднику «Древній Київ». Під стінами храму утворилася стихійна автостоянка. Почалося підмочування фундаменту і стін храму. У стінах з’явилися і збільшуються вертикальні тріщини. Автор будинку-монстра — С.Бабушкін.

На межі ХХ—ХХІ століть: на вул. Боричів тік знищено багато пам’яток архітектури й історії — задля зведення на їхньому місці кітчевих приватних особняків і котеджів. Новобудови загрожують збереженню Андріївської церкви, яка вінчає Андріївський пагорб. Усе це відбулося й продовжує відбуватися, попри те, що земля у заповіднику «Древній Київ» (до нього входить і вулиця Боричів тік), згідно із законодавством є національним надбанням і приватизації не підлягає.

Середина 1990-х — початок 2000-х років: Урочища Гончарі-Кожум’яки й провулок Воздвиженський.

Незважаючи на численні обіцянки міської влади зберегти загальний колорит невисотної історичної забудови урочищ і створити тут парк-музей «Київська Русь» (де б у майстернях експонувалося стародавнє ремісниче виробництво), в урочищах у середині

1990-х рр. здійснено справжній погром. Безжально знищені пам’ятки історії й архітектури заради створення елітного житлового комплексу. З порушенням стародавнього садибного планування впритул один до одного тут були зведені стилізовані під старовину особняки підвищеної поверховості з по-чудернацьки оздобленими фасадами. Цей небувалий несмак перетворив урочища на далеку для заповідника «фантасмагоричну» країну.

Підвищена поверховість нових еклектичних будинків на сусідньому Воздвиженському провулку перекрила краєвид на Андріївську церкву. Тут була підрита Старокиївська гора без належних археологічних досліджень.

Кінець 1990-х — початок 2000-х років: Поштова площа.

Площа є частиною території заповідника «Древній Київ». У центрі площі в перші роки незалежності України відтворили церкву Різдва Христового (так звана Шевченківська), що стала (як це було у давнину) висотною домінантою ансамблю Поштової площі. Здавалося б, восторжествувала історична справедливість, відтворено храм, по-варварськи зруйнований у 30-ті роки більшовиками. Однак згодом на площі (попри протести й пікети фахівців і громадськості) виросла нова будівля — готель «Рив’єра», що перевищила не лише висоту куполів церкви, а й її дзвіниці, перекрила краєвид як на Андріївську церкву, так і на панораму Задніпров’я, яким раніше могли милуватися кияни і туристи, піднімаючись і спускаючись схилом гори на фунікулері. Виходить, що й сьогодні ми по-більшовицькому доруйновуємо нашу культурну й історичну спадщину.

Маловтішним є те, що колишній мер міста О.Омельченко, йдучи зі своєї посади, назвав готель «Рив’єра» своєю помилкою в числі низки інших київських новобудов.

На протилежному боці площі (вул. Набережно-Хрещатицька, 1-А) ще зовсім недавно був будинок-пам’ятка, зведений у

1912 р. за проектом знаменитого зодчого О.Вербицького. Нині його безцеремонно розібрано і розпочато зведення висотної готельно-офісної споруди у кітчевих псевдоісторичних формах, аж ніяк не характерних для стародавньої забудови Подолу. Будівництво ненадовго зупинилося, коли в сусідній будівлі філії Парламентської бібліотеки раптом з’явилися загрозливі тріщини. Але питання швидко вирішили… розібравши бібліотеку за одну квітневу ніч 2007 року. Як результат — новий монстр надзвичайно розрісся, порушивши охоронну зону стародавньої будівлі елеватора, впритул приліпившись до нього. Після цього з’явилися тріщини й у елеваторі — цій найоб’ємнішій пам’ятці на Поштовій площі. Автор двох готельних будинків на площі — архітектор В.Смирнов.

Середина 1990-х років.

Спорудження «співочого поля» в охоронній зоні архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври (облаштування естрадної сцени з надземними і підземними приміщеннями).

Гучні розважальні заходи викликають дискомфорт у Лаврі під час богослужінь, а залпи салюту, феєрверки сприяють руйнуванню пам’яток, у стінах яких з’явилися тріщини. Порушений гідрогеологічний баланс ділянки, через це посилився процес замочування печер.

Початок 2000-х років. Поблизу кріпосної огорожі й вежі Кушника Києво-Печерської лаври зведений ресторан у псевдоісторичних формах із глибоким підвалом. Громадськість Києва намагалася протестувати і пікетувати безжально-вандальне будівництво, однак лаврське духівництво до цих заходів не приєдналося. І, напевне, саме тому, що за його потурання й участі ведеться протиправне будівництво на заповідній території Лаври, що загрожує збереженню пам’яток і печер.

Очевидно, з метою забезпечення проїзду будівельних механізмів на Нижню лавру в ніч із 7 на 8 жовтня ченцями УПЦ МП були розібрані стародавні ворота (пам’ятка архітектури), а під час їхньої рекон­струкції зроблені ширші за історичний прототип («відповідно до сучасних технічних вимог» — як висловився очільник Держслужби з охорони історико-культурної спадщини при Міністерстві культури України Микола Кучерук).

Межа ХХ—ХХІ століть: вул. Щорса, 36

На Печерську, на заповідній території Києво-Печерської фортеці (вул. Щорса, 36), на замовлення ректора Національного університету культури і мистецтв М.Поплавського, зведений житловий будинок у 25 поверхів, нібито із квартирами для викладачів. Під час обговорення проекту цього будинку на наукових радах низки інстанцій п. Поплавському дорікали, що проект явно комерційного характеру, і його втілення стане прецедентом для подальшої протиправної забудови території фортеці висотними спорудами, що насправді й сталося. Як відомо, вже нині фортеця інтенсивно забудовується, саме через це нещодавно був знесений будинок-пам’ятка військового телеграфу і зруйнована частина фортечного «мазепинського» валу. Щодо шкоди, заподіяної валові, ведеться кримінальне розслідування.

Початок 2000-х років: вул. Грушсвського, 9-а.

У Маріїнському парку в зоні охоронного історичного ландшафту на місці колишнього дитячого садка з порушенням кількох положень містобудівного і пам’яткоохоронного законодавства був зведений 22-поверховий житловий комплекс. Невдовзі у Маріїнському палаці з’явилися тріщини і посилився зсувний процес на придніпровському схилі.

Незважаючи на те, що у ЗМІ «широко пролунала» заява президента В.Ющенка, що будинок «треба розібрати дощенту, інакше князі в трунах поперевертаються», вона на подальший перебіг подій чомусь належно не вплинула. І хоча київська містобудівна рада вирішила розібрати вісім верхніх поверхів, забудовники таки довели свою справу до кінця, згідно з проектом архітектора С.Бабушкіна.

Мер О.Омельченко у своєму інтерв’ю, незадовго до відходу з посади, зізнавався, що ця новобудова (поряд з деякими іншими. — М.Д.) була його грубою помилкою.

Початок 2000-х років: костьол св. Миколая (вул. В.Васильківська, 79). Культо­ва споруда неоготичного стилю, зведена за проектом В.Горо­децького.

В останні роки радянської влади у будинку були проведені ґрунтовні дорогі реставраційні роботи. Нині будинок перебуває в поганому стані. Поява глибоких тріщин у стінах костьолу, на думку авторитетних експертів (доктор технічних наук Г.Чорний та інші), пов’язана зі спорудженням поруч із костьолом об’ємної торгово-офісної будівлі (архітектор В.Смирнов), а також цілої низки інших висот­них будинків в охоронній зоні цієї дорогоцінної пам’ятки національної ваги.

Кінець 1990-х років: вул. Володимирська, 47.

Через заплановане будівництво об’ємної споруди готелю «Хілтон» були зруйновані дві пам’ятки архітектури, зокрема й знаменита «Рисувальна школа М.Мурашка». Проектована будівля, порушуючи периметральне планування стародавнього кварталу історичного ядра Києва, мала розміститися по діагоналі кварталу. Громадськість активно протестувала і не дозволила цей злочин довести до кінця.

На рубежі ХХ—ХХІ століть на вул. Воровського, 11 по-вандальськи втрутився в історичне середовище висотний (22 поверхи) житловий будинок для співробітників СБУ, що порушив охоронну зону кількох прилеглих пам’яток архітектури.

У 2004 році знесений Сінний базар — пам’ятка торговельної архітектури радянського часу (вул. Воровського). На його місці планується зведення висотного будинку.

Початок 2000-х років: вул. Хрещатик, 50

Над чотириповерховою пам’яткою зроблена надбудова високої двоповерхової мансарди у кітчевих формах, після чого будівля «випала» із ансамблю стародавнього кварталу (архітектор Ю.Духовичний).

Початок 2000-х років: вул. Толстого, 14-А.

Пам’ятка техніки — будинок Метеорологічної служби («будинок О.Беретті») до невпізнанності спотворений розширенням і надбудовами.

Початок 2000-х років: вул. Липська, 10.

Розібраний дощенту особняк М.Леопардова задля заміни його спрощеною копією — муляжем із прибудовою впритул до нього висотного будинку сучасної архітектури.

2004—2005 роки: вул. Хрещатик, 5.

Попри те, що архітектурний ансамбль Хрещатика є комплексною пам’яткою містобудування, тут був зруйнований будинок-пам’ятка стилю «конструктивізм» з метою спорудження на його місці більш прибуткового «хмарочоса» (архітектор М.Дьомін).

Початок 2000-х років: на Бессарабській площі зведена дисонуюча з Хрещатиком величезна кітчева будівля торговельного центру, задля чого знищена пам’ятка історії — будинок Шолом Алейхема.

Сьогодні по схилах непарного боку вулиці зводяться висотні монстри, протиправно ущільнюється забудова історичного ядра міста, що призведе до транспортного колапсу і серйозних екологічних проблем.

Початок 2000-х років: вул. Терещенка.

Поблизу палацових будівель — музею Російського образотворчого мистецтва і Музею мистецтв імені Б. та В. Ханенків споруджуються висотні будинки. У стінах музеїв-палаців з’явилися тріщини, хоча не так давно тут були проведені серйозні й дорогі реставраційно-ремонтні роботи.

Початок 2000-х років: Театральна площа.

Історичний ансамбль Театральної площі донедавна формував один із найзатишніших і мальовничих куточків центру Києва. Територія площі — складова частина архітектурно-охоронної зони всієї Володимирської вулиці в цілому, а центром композиції площі і її художньою домінантою був чудовий будинок Опери. Однак грубо проведена реконструкція колишнього «Театрального» готелю (архітектор С.Бабушкін) зруйнували красу ансамблю.

Початок 2000-х років: Олімпійська площа

Будівництво торгово-розважального центру на площі перед стадіоном

«Олімпійський» (пам’ятка техніки національного значення) порушило цілу низку положень пам’яткоохоронного і містобудівного законодавств (архітектори О.Комаровський, С.Бабушкін). Однак тривалий час (до виграшу Україною конкурсу на проведення Євро-2012 з футболу) ніякі порушення в забудові площі місцевими чиновниками не визнавалися, і лише закордонні експерти (певно володіють більшим імунітетом до корупції) зробили категоричний висновок, що новобудова перед входом на стадіон перешкоджатиме благополучній евакуації вболівальників, і її потрібно розібрати. До такого рішення, нарешті, прийшли і вітчизняні прокурори й судді.

Нині з’явилася надія, що прецедент із Олімпійською площею покладе кінець і всім іншим протиправним новобудовам у Києві. З’явилася також реальна можливість продемонструвати світові, що українці стають цивілізованою нацією, що ми здатні визнавати допущені містобудівні помилки, а головне, виправляти їх. Можливо, зуміємо прийняти сміливе рішення: ліквідувати підземні басейни на Софійській площі, розібрати будинки-монстри на вулиці Грушевського, 9-а, біля костьолу на вулиці В.Васильківській та в інших місцях...

Адже всі європейські дер­жави, принаймні ті, що числять себе такими, не дозволяють собі так брутально поводитися зі спадщиною, залишеною видатними представниками свого народу. Згадаймо лишень, практично у кожній європейській столиці (і не лише столиці) співіснують так звані старі й нові міста: Стара Прага, Старий Відень, Старий Таллінн, Стара Рига, Стара Варшава, Старий Краків... та й загалом — існує поняття Старе місто... Не можна перетворювати древнє місто-красень на експериментальний майданчик для архітекторів-невдах, які лише на «постаментах» видатних пам’яток минувшини, руйнуючи їх, паплюжачи імена визнаних Зодчих і Архітекторів, можуть творити власні «шедеври». Історія вже не раз довела згубність такої практики.

Історично-культурна спадщина України є істотною частиною загальносвітової культурної скарбниці. І якщо ми хочемо на рівні вступити у співтовариство передових європейських країн, то повинні неухильно дотримуватись умов ратифікованих урядом нашої країни міжнародних угод зі збереження спадщини.

ВРЯТУЙ ОСТАННЄ!

Є доречним згадати об’єкти спадщини, які досі перебувають під загрозою знищення, але ще можуть бути врятовані.

Відреставрувати доведені за роки української незалежності до руйнівного стану пам’ятки архітектури:

1) особняк по вул. Вознесенській, 26;

2) будинок київського війта Г.І.Киселевського по вул. Сковороди, 1;

3) садибу художника Олександра Мурашка по вул. М.Житомирській, 14;

4) келійний корпус Флорівського монастиря № 16;

5) напівзгорілі пам’ятки по Набережному шосе №№ 4, 8;

6) напівзгорілий будинок стилю «модерн» по вул. В.Васильківській, 50;

7) будинок із фасадом, що обвалився, по вул. В.Васильківській, 37.

Не допустити знищення, що готується, пам’яток історії та архітектури комплексу заповідника «Древній Київ»: 1) по вул. Десятинній, 11; 2) по вул. Софійській, 20/21; 3) на Поштовій площі (Поштовий будиночок і Річковий вокзал).

Не допустити проведення в архітектурно-охоронних зонах міста будівельних заходів, які завдадуть значної шкоди історико-культурному середовищу,:

забудову київського Дитинця, Пейзажної алеї, спорудження житлового комплексу над фундаментами давньоруського палацу і т. д.;

реконструкцію «з ущільненням» архітектурного ансамблю Андріївського узвозу, влаштування «Музею І.Марчука» на зсувному схилі Андріївського пагорба;

спорудження готельного комплексу під Замковою горою (на вул. Флорівській);

будівництво торговельно-готельного комплексу в охоронній зоні Києво-Печерської лаври (уздовж північної фортечної стіни). (Будівництво комплексу висотних елітних житлових будинків в охоронній зоні Кирилівського заповідника;

реконструкцію з надбудовою стародавнього кварталу на Хрещатику;

спорудження гігантського будинку «з тризубом» на Майдані (замість готелю «Україна»);

спорудження гігантського будинку на Європейській площі (вул. Хрещатик, 5);

будівництво торговельної споруди замість скверика на вул. Б.Хмельницького (над станцією метро «Театральна»);

будівництво двох висотних будинків в охоронній зоні Палацу «Україна»;

будівництво ТРЦ «Троїцький» в охоронній зоні стадіону «Олімпійський»;

будівництво підземних паркінгів під Михайлівською площею, під Європейською площею, під вул. Б.Хмельницького;

забудову київського історичного ландшафту: придніпровських схилів, літописних Замкової, Щекавицької, Володимирської, Андріївської та інших київських гір.

Внесення їх до «Списку» ЮНЕСКО.

 

Новини партнерів

Loading...

Новини Trembita.info

Останні новини

17:22

В Киеве водитель на скорости врезался в заправку

16:30

Кличко: Столичные дороги ремонтируют компании, которые могут гарантировать качество и срок эксплуатации

15:26

«Укрзализныця» запустит поезд «Киев-Бердянск-Покровск»

14:48

Киевские спасатели получили новую экипировку

14:04

В Киеве грабители напали с ножом на прохожего ради 20 гривен

Архів

kyiv.comments.ua

block2

kyiv.comments.ua
Загрузка...

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине

  © «Комментарии:», 2014

Система Orphus