Світлана Федорова: Статистику по смертях від ковіду можна сміливо множити на шість
Медик розповіла про те, що саме потрібно робити і як виживають інфекційні лікарні за умов «другої хвилі»
Федорова Світлана Федорівна - одна з небагатьох у цій країні, кого можна назвати фахівцем з питань пандемії. Лікар-інфекціоніст, вона керує опорною лікарнею Миколаївської області, медики якої першими прийняли удар коронавірусу. Головний лікар КНП "Миколаївський обласний центр лікування інфекційних хвороб" (колишня обласна інфекційка) одночасно є депутатом Миколаївської обласної ради від партії "Наш край".
Кілька місяців тому Світлана Федорова запропонувала розробити програму інфекційної безпеки країни, яка могла попередити нинішній ковідний колапс, проте її пропозицію проігнорувала влада як в області, так і на рівні міністерства. Однак навіть зараз, коли країна досягла піку захворюваності, можна і потрібно вжити заходів, які допоможуть врятувати якнайбільше людей. Про те, що саме потрібно робити, і як виживають інфекційні лікарні в умовах "другої хвилі" – в інтерв'ю.
Світлано Федорівно, розкажіть, чим відрізняються перша та друга хвиля пандемії в Україні?
Крім симптомів самої хвороби, ставленням до неї. Минулого року всі боялися, якісь волонтери постійно приїжджали, якісь халатики привозили, маски, антисептики… Влада надавала фінансування. Я приходила на сесію, виступала від фракції "Нашого краю" і всі депутати, як один, руки тягли і говорили: "Так! Потрібно допомогти!". А зараз голова облради каже: "ні-ні-ні, не слухайте її, у нас все добре".
Тобто Ви взагалі позбавлені підтримки з боку держави?
Те, що влада зараз зробила – ми фактично позбавлені будь-якої підтримки. Служба НСЗУ, яка створена, це фактично "погробник" спеціалізованих вузькопрофільних лікарень, таких як інфекційна. Виходить, якщо місцеві ради не підтримують, а в нашому випадку вийшло саме так, що місцеві ради з цього року не підтримують взагалі, тоді ці лікарні змушені банкрутувати і закриватися. А ми зараз собі цього дозволити не можемо, бо величезна кількість людей хворіє і потребує нашої допомоги, а з іншого боку НСЗУ фінансує навіть не п'яту частину від потреб! Я говорю про зарплати, медикаменти… на кисень нам взагалі нуль виділяють.
Як так сталося, що країна на два тижні залишилася без медичного кисню?
Ну, дивіться, 11 вересня було засідання у МОЗі. Вже було відомо, що з 16-го зупиняються ДП "Мессер" та ПРАТ "Лінде газ", це два найпотужніші виробники кисню. Щонайменше за 5 днів про це знав МОЗ, знали керівники областей на місцях. Хоча б нам, керівникам шпиталів ковідних, могли б сказати? Чи хоч би натякнути чи зібрати на таємну нараду? Хоча навіщо із цього робити таємницю? Невже не можна було сказати: "Друзі, з 16 числа зупиняються два заводи". Фактично, влада мала 3 тижні для того, щоб не допустити катастрофи.
Наша влада, місцева, Миколаївська, вдала, що все буде добре.
Одним словом керівникам лікарень ніхто нічого не сказав. Люди працюють у штатному режимі і тут як грім серед ясного неба: одна міська лікарня - "нічим заправляти", друга – "нічим заправляти", у нас хоч, дякувати Богу, під боком завод "Зоря", так ми швиденько у них взяли. Але ви уявіть собі, у мене цих 2 двірників 76 літніх 3 рази на день перекочують 57 балонів туди-сюди, вночі лікарі реаніматологи не біля хворих, а біля цих балонів: підкручують, підверчують, бо ємності циліндрів ми не можемо заправити.
Чи можна було запобігти цій кризі?
Все літо я просила і благала владу, у мене купа листів написано "будь ласка, давайте поставимо тритонники", які в інших лікарнях є, у нас провідна лікарня по ковіду в області, ми єдині працювали на першій хвилі, доки всі інші відкрилися і зараз ми приймаємо на себе основний удар другої хвилі. Знаєте, що мені сказали? "Ковіда вже не буде, не починай". Влітку, коли було мало хворих, коли можна було підготуватися.
Потім у нас була 29 вересня сесія обласної ради. Я виступала від фракції "Нашого краю", але я лікар, я інфекціоніст, я розумію в епідеміології і я кажу: "Друзі, через місяць буде біда, йтиме шалене зростання".
Я вже зрозуміла, що грошей просити марно у нашої влади. Я попросила: "давайте ухвалимо програму інфекційної безпеки безпосередньо для нашого регіону", де б ми могли передбачити які та де додаткові ліжка відкрити, що робити, якщо будуть перебої з киснем, як сформувати та навчити медичні бригади специфіці роботи з ковідними хворими, я маю на увазі, наприклад, терапевтів, які не працювали з інфекційкою раніше. Тобто ми могли підготуватись до масової хвилі. Знаєте, що мені відповів губернатор, присутній на сесії? Він сказав: "А навіщо це нам потрібно? Ми маємо Лабцентр".
Я йому говорю: "Лабцентр – це аналізи", каже: "нічого, у них є статут, що треба стежити за епідемією". І посміхаючись, голова ради каже: "Нам це все не треба, хоч 20 разів голосуйте", а у них більшість, і цій більшості на пряму дають указ "не голосуйте". З 56 чоловік голосує 20, а решта "ха-ха-ха навіщо це потрібно, навіщо ви нас лякаєте".
Ви вважаєте кампанію з вакцинації, яку проводить влада неефективною?
Так, вакцинація дуже потрібна глобально і потрібно вакцинуватися. Але зараз вона нас уже не врятує. Вакцинацією треба було займатись влітку! А зараз, це все одно, що ногу з гангреною, яку ампутувати потрібно, мазючкою помазати… а раптом.
Замість того, щоб вчасно підготуватися, вони зараз почали відкривати пункти вакцинації на вокзалах. Яка вакцинація у розпал пандемії? Пізно. Наразі вакцинація не врятує. Нині рятувати життя треба.
А на державному рівні програма інфекційної безпеки взагалі існує?
Ні, на державному рівні такої програми немає. Ми коли були на останній конференції в Києві, мене запрошував Сердюк Віктор Григорович (Президент Всеукраїнської Ради захисту прав пацієнтів), я там заїкнулася з цією ідеєю, що мовляв, давайте, зараз ось таке йде, давайте підготуємося. І Віктор Григорович мене підтримав, що спробуємо на державному рівні у кожному регіоні таку програму створити. Там були мої колеги інфекціоністи, вони розуміють важливість таких заходів і ми вирішили йти від регіонів: пропонувати програму у кожному регіоні через місцеву владу, оскільки кожен регіон має свої особливості.
А міністерство якось підтримало цю ініціативу?
Ні, міністерство ніяк не підтримало цієї ініціативи. Міністерство взагалі самоусунулося від проблем спеціалізованої медицини.
Що Ви маєте на увазі?
Та хоча б повернемось до НСЗУ. Зараз листопад місяць, а договорів на жовтень ще немає. Я навіть ставок не знаю, що вони нам можуть запропонувати з оплати. За червень, серпень, вересень – ми в жахливих мінусах. За потреби у 5,7 мільйонів гривень на зарплати, мені за всіма пакетами НСЗУ, а в нас вузькопрофільна лікарня, інфекційна, всі пакети це стаціонар, амбулаторії та ковід. Так ось, за всіма пакетами ми отримуємо від 2.8 до 3.4 млн гривень. Коли тільки на зарплату потрібно 5,7! Далі, де брати ліки, кисень, деззасоби, захист, все інше? Добре, я особисто знаходжу спонсорів, які переймаються проблемою та допомагають нам. Порядні люди закуповують нам ліки. У мене все є. У нас єдина лікарня у регіоні повністю забезпечена ліками.
Днями я звернулася через фейсбук до всіх: "будь ласка, хто скільки може скинутись на кисень". Люди відповіли і одразу почали перераховувати гроші. Ми врятували хворих. Але, скажіть мені, це нормально? Адже в області є бюджет! Я лікар, я маю лікувати, а не у людей просити, скиньтесь хто скільки може на кисень, мені хворих рятувати треба!
Що, на вашу думку, зараз має робити влада?
Перше, що зараз має зробити влада – це забезпечити повноцінне фінансування тим стаціонарам, які надають допомогу пацієнтам із ковідом. Або це буде державна субвенція, як це було раніше, або це будуть якісь дотації, ну чи хоча б місцеві ради змусять якось із місцевих бюджетів нас фінансувати... Тільки тоді можна буде говорити про те, що в нас кадри залишатимуться, руки будуть, щоб працювати.
Зараз ми маємо величезні площі занедбані, це санаторії, які не працюють, які можна перетворити на госпіталі, це і лікарні ЦРВ, які можна перетворити на госпіталі, у нас є потужності з апаратури у цих занедбаних лікарнях. Людей немає, немає кому працювати, рук немає, бо на 3-5 тисяч ніхто не працюватиме зараз із такими ризиками, в режимі 24 на 7.
А надбавки?
Я на своєму особистому прикладі можу сказати, хто ще виплачуватиме надбавки лікарям, коли я навесні виплачуючи надбавки, гарантовані Кабміном, лікарям зараз маю за це кримінальну справу. При чому навіть суддя, зачитуючи претензії щодо яких завели справу в поліції, сміється, бо там написано "ймовірно неправильно могла бути нарахована заробітна плата". Розумієте, на основі чого заводиться кримінальна справа? Тому що в мене люди отримали 300 відсотків надбавку за те, що день і ніч, не залишаючи лікарні, рятували життя. Який головлікар піде моїми стопами? Ніхто! Усі виконуватимуть розпорядження власника, як правило місцевих рад, про те, що "не платіть, переводите на 0,75 ставки", хоча люди працють на 3 ставки. Я не можу говорити за інші регіони, хоча ми з колегами спілкуємося і така ситуація практично скрізь, у нас не найбідніший регіон. У нас порти, у нас є зерно, у нас є бюджет у регіоні. Наприклад, театри ми ремонтуємо за 24 мільйони гривень, якісь незрозумілі довгобуди робимо, добрий асфальт зриваємо, а зверху плиточку кладемо. На це гроші є, а на ковід грошей нема.
Які протиковідні заходи на вашу думку були б ефективними зараз?
Нині будь-які заходи ефективні! Мобільний шпиталь може допомогти за умови, якщо постачати його киснем. Зараз багато розуму не потрібно. Я по пунктах розписала нашій владі, що потрібно робити прямо зараз. Пост у фейсбуці навіть написала. По-перше, закупити генератори кисню. Добре, не можете ви поставити тритонники, окей – від 70 до 150 тисяч є генератори кисню, які один тягне два апарати ШВЛ, закупіть у кожний ковідний шпиталь 10-20 таких генераторів. Що б вони працювали, потрібні силові кабелі, зміцнити проводку - це ще 50 тисяч: щитки, трансформатори тощо. Поставте це! Це 2 дні роботи! Закупіть ці концентратори для мобільних госпіталів, такі як ви в Херсоні поставили, розподіляйте їх по санаторіях. Є люди, яких можна вдома зараз забезпечувати киснем та рятувати. Зараз же що діється: приїжджає швидка, бере хворого з низькою сатурацією і п'ять годин їздить містом, від лікарні до лікарні, бо місць немає, і повертає його додому з ще нижчою сатурацією, бо покласти нема куди. Потрібні мобільні шпиталі. Потрібно реагувати на початкових стадіях. Я мовчу про те, що сімейні лікарі, у нас у місті ,наприклад, - це повна абстракція. Крім вітамінів та фуфлорферону…
Та з першого дня дайте цей Фавіпіравір, Ремдесевір закупіть із обласного бюджету! Не треба чекати на Київ, це можна зробити місцевими силами. Купуйте! Роздайте на шпиталі противірусні препарати на первичку, зробіть модульні шпиталі для гострих форм, туди – концентратори, і будь ласка, там і терапевти впораються, там і фельдшери впораються.
Чим оснастити такі шпиталі?
Бази спецпостачання завалені всім, чим завгодно, а лікарням ковідним не вистачає навіть постільної білизни, суден банально не вистачає. А в них завалено, із 70-х років лежать. Я кажу, дайте, мені відповідають: "Ми не маємо права, це на випадок техногенної катастрофи", а зараз хіба що, не катастрофа? Зараз все добре? У техногенній катастрофі судна не допоможуть.
Заступник міністра охорони здоров'я – головний санлікар Ігор Кузін заявив нещодавно, що сама по собі висока температура – це не причина викликати швидку допомогу. То коли її викликати?
Наша влада, таке враження, що десь на іншій планеті. У людей 60 сатурація, а він каже не треба дзвонити у швидку допомогу, та звісно! Люди не від хорошого життя дзвонять у швидку допомогу, а від того, що вони задихаються, синіють та вмирають вдома без підтвердженого діагнозу. До речі, ту цифру смертей, яку офіційно дають від корони, можете сміливо множити на 6. Навіть нам, хоча нам роблять насамперед аналізи, доводиться чекати на результати більше доби. У мене половина хворих у реанімації помре, не дочекавшись відповіді. Вони підуть як серцева недостатність… пневмонія, хоч насправді це ковід.
А вдома люди так само вмирають, тому що сімейні лікарі тижнями не дозволяють їм робити тести, кажуть: "не треба вам робити, раптом це ви просто застудилися", а потім люди в божевільному пориві гасають приватними лабораторіями. У приватних лабораторіях не завжди адекватно забір здійснюється... Так і в державних, чесно кажучи, також. Половина смертей від ковіда ховається під маскою нормальних патологій. І розповіді про те, що не викликайте швидку, вмирайте тихо вдома… це явно не те, що має робити влада.
Що ви радите людям, як уберегтися?
Уникайте скупчення людей! Маски не захищають на 100 відсотків, але хороша маска збільшує ваші шанси, хороша – це не та, що третій день у кишені лежить.
Обробляйте руки антисептиками. Не торкайтеся руками обличчя.
При перших симптомах: покашлювання, підвищилася температура, - напевно, зараз не потрібно надіятися тільки на сімейного лікаря, хоча зателефонувати треба звичайно, або спробувати додзвонитися, краще в будь-якій лабораторії спробувати зробити тест на ковід. Якщо тест позитивний – це дасть змогу госпіталізуватись до стаціонару. До стаціонару приймають по одному з трьох шляхів: електронний напрямок сімейного лікаря, позитивний тест або виклик швидкої допомоги.
Запідозривши симптоми – пийте якнайбільше рідини, промивайте ніс сольовими розчинами, полощіть горло будь-якими антисептичними розчинами, навіть якщо протікає хвороба легко – лежіть, краще лежіть.
До нас приповзають хворі, у яких восім діб немає результату тесту на ковід. Це ті, кого сімейні лікарі направили на аналізи. Людину вже треба під ШВЛ класти, а в неї ще навіть результату тесту немає.
А які ліки?
Ліки лише за призначенням лікаря! Самостійно не варто приймати той же Фавіпіравір, тому що класно, якщо це ковід, а якщо ні… Природно, якщо температура висока, а сатурація нижче 95 – це вже небезпечно. Нижче 92 - це абсолютне свідчення до госпіталізації. Нижче 90 – абсолютне свідчення до госпіталізації до реанімації.
Загалом бережіть себе! І будьте здорові!