Олександр Черненко: «Кияни обрали мера Києва, а їм кажуть: вами керуватиме парашутист з Банкової»

Політик поділився думками щодо ініціативи обмежити повноваження мера столиці Віталія Кличка

Нинішній владі вже давно не дає спокою той факт, що Київ залишається непідконтрольним і незалежним від неї – як з точки зору фінансів, так і самоврядування. В той час як обласні держадміністрації очолюють люди, призначені президентом, керівником столичної адміністрації, за діючим законодавством, має бути обраний киянами мер. Тож у президента фактично не залишається вибору, а отже, інструментів впливу на мера Києва.

Майже одразу після парламентських виборів, отримавши монобільшість в парламенті, Зеленський та його "Слуга народу" подали низку законопроектів, які передбачали розділення посад мера Києва та керівника КМДА. Щоправда, в тому проєкті, який "слуги" обрали як основний - №2143- експерти знайшли купу юридичних протиріч, і після першого читання він "застопорився". Банкова вирішила змінити тактику і в антиконституційний спосіб призначити "свого" голову КМДА указом президента. Але зрештою у Зеленського не наважилися порушувати законодавство і повернулися до проекту закону дворічної давнини "Про місто Київ – столицю України".

Чи є в нього шанс бути ухваленим парламентом? В чому підступність та небезпека цього документу? Про це ми розпитали ексголову Комітету виборців України, народного депутата Верховної Ради VIII скликання Олександра Черненка.

- Пане Олександре, які, на вашу думку, причини нової хвилі політичного тиску на мера Києва Віталія Кличка та взагалі бажання розділити посади?

- Банкову продовжує хвилювати непідконтрольність київського мера. Після кількох спроб штучно розмежувати посади і призначити "ручного" голову КМДА указом президента влада вирішила зіграти у "двоходівку" та забезпечити юридичне прикриття своїм діям.

Основний мотив парламентської більшості, що отримала команду з Банкової, зрозумілий: мер з власною точкою зору дратує Офіс президента.

Владі не вдалося отримати швидкого результату у звільненні Кличка наскоком, в стилі “гоп-стопу 90-х”, тому вона вирішила створити видимість нормального законодавчого процесу, взявши за основу надзвичайно небезпечний законопроєкт. 

- В чому головна проблема цього документу? Чому його два роки тому ухвалили лише в першому читанні і "забули" на довгий час?

- Восени 2019-го поспішний розгляд цього законопроєкту був елементом боротьби тодішнього глави ОП Богдана з мером Києва Віталієм Кличком, намаганням усунути мера та призначити дострокові вибори. Тоді цей "бліцкриг" провалився. Хоча на той час "слуги" мали абсолютну владу в парламенті та "турборежим".

Цей законопроєкт містить цілу низку грубих порушень Конституції та інших законів. Але головна його проблема навіть не в цьому. Не може бути нормальним, коли закони пишуться в логіці політичного протистояння, проти конкретного прізвища. Не можна ухвалювати рішення по Києву, керуючись логікою війни. Столиця та її жителі потребують рішень, що базуються на логіці розвитку.

- Чому звільнення Віталія Кличка з посади голови КМДА - це грубе порушення Конституції та законів?

- Якщо казати про звільнення за указом президента, в тому числі через рішення РНБО, яке вводиться в дію указом президента, то серед повноважень РНБО відсутні повноваження вносити президенту чи Кабміну висновки та пропозиції щодо звільнення з посади та відсторонення від виконання обов’язків голів місцевих державних адміністрацій. Відтак, якщо подібне рішення, всупереч закону, все ж буде ухвалено на засіданні РНБО, це буде вважатися виходом за межі компетенції та стане підставою для визнання таких дій незаконними.

Це зрозуміли навіть в ОП, тому і вирішили відмовитися від послуг Данилова і знову протягувати свій закон. Але документ, повторюсь, також грубо порушує Конституцію та низку законів.

За нинішнім законодавством, не можна взагалі розділяти посади Київського міського голови та голови КМДА. Конституційний Суд України ще 25 грудня 2003 року постановив, що Київську міську державну адміністрацію має очолювати лише особа, обрана Київським міським головою, яку президент має призначити головою КМДА. Тобто призначення на посаду голови КМДА будь-якої особи, яка не обрана Київським міським головою, суперечить рішенню Конституційного Суду України.

Згідно з Конституцією та законодавством, Київ має низку відмінностей від інших регіонів щодо здійснення владних повноважень. Відповідно до статей 118 та 140 Конституції, виконавча влада, а також місцеве самоврядування у місті Києві здійснюються з певними особливостями, які визначаються окремим законом. Таким законом є Закон України "Про столицю України - місто-герой Київ". Згідно із ним, виконавчий орган Київської міської ради - Київська міська державна адміністрація - паралельно виконує функції і державної виконавчої влади. При цьому прямо наголошено, що це є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Виконавчий орган Київради був утворений її рішенням від 20 червня 2002 року із збереженням назви "Київська міська державна адміністрація".

В чому ще відмінність Києва? Районні та обласні держадміністрації здійснюють свої повноваження не лише як органи виконавчої влади, але виконують самоврядні повноваження, делеговані їм обласними та районними радами. Але Київська міська держадміністрація не здійснює переважної більшості повноважень. Бо відповідні повноваження мають здійснювати виконавчі органи Київської міської та районних в місті рад.

Далі. Така посадова особа, як голова Київської міської державної адміністрації, відсутня у системі місцевого самоврядування у місті Києві. Тому обіймання Київським міським головою посади голови Київської міської державної адміністрації не є суміщенням посад. А гранична чисельність працівників та видатки на утримання КМДА встановлюються винятково Київською міською радою.

Тож кожен законопроєкт, який передбачатиме суттєві зміни існуючої системи здійснення владних повноважень Києвом, фактично вимагає внесення суттєвих змін до Конституції, а це потрібно робити окремими законодавчими актами за окремою процедурою, а не просто ухвалюючи новий закон про столицю.

- Хіба влада цього не розуміє? Навіщо тоді це робиться?

- Це такий собі сигнал всім міським, селищним і сільським головам – "Будете багато опиратися – отримаєте спеціальний закон, яким ваші повноваження помножать на нуль і призначать на ваше місце зговірливого керівника з центру". Тобто ця спроба протягнути закон є небезпечним прецедентом для всієї України. Це фактично спроба узаконення центральною владою політичного тиску на місцеву владу. І не лише у Києві. Я вважаю, що об’єднання органів місцевого самоврядування мали би виробити спільну позицію з цього питання.

Сьогодні влада, борючись з головним своїм політичним конкурентом Кличком, намагається протягнути відповідний закон про Київ. А якщо завтра стане неугодним мер Львова, Дніпра чи іншого українського міста? Проти них також будуть ухвалюватись окремі закони?

- Чи подавався законопроєкт №2143-3 на розгляд Венеціанської комісії?

- Дійсно, законопроєкт, який намагаються ухвалити, має спочатку отримати експертну оцінку Венеціанської комісії, бо він повинен відповідати ключовим принципам демократії, а не бажанню тієї чи іншої політичної сили. Це нормальна практика, якщо метою, звичайно, є нормальне унормування ефективної роботи київської влади, а не зведення політичних рахунків.

Але цей законопроєкт отримав негативну оцінку за кордоном та взагалі не розглядався у Венеціанській комісії.

Після розгромних висновків головного науково-експертного управління ВР, яке рекомендувало законопроект суттєво допрацювати (з чітким натяком - розробити новий) негативний висновок надала Рада Європи. Вона вказала на суттєву невідповідність цього документу Європейській хартії місцевого самоврядування. Тож Венеціанська комісія навіть не розглядала цей законопроект.

- А чи потрібен взагалі новий закон про столицю?

- Частина експертів наполягають на необхідності ухвалення нового закону про столицю України. Він міг би зафіксувати адекватну управлінську модель, яка відповідає інтересам громади міста Києва. Але в цьому разі важливо ухвалити виважений та адекватний закон про столицю, а не сирий та антиконституційний закон, який обумовлений логікою політичного протистояння зі Кличком.  

Намагання ОП узаконити свої емоційні "хотєлкі" та підім’яти під президента місцеве самоврядування в Києві є ненормальним. Педалюючи ухвалення законопроєкту низької якості про столицю України, Офіс президента користуються перевіреним попередниками принципом: "Своїм – все, ворогам – закон". І тим самим закладає міну уповільненої дії. Це може стати небезпечним прецедентом, тому що створить ще більше хаосу і явно не сприятиме покращенню процесів життєзабезпечення міста.

Уявіть, якщо в домі буде два господарі. Що буде з цією оселею? Вона розвалиться. Так і з містом. Київ – це серце країни. Що буде з країною, якщо серце зупиниться?

Взагалі, закон про столицю від "слуг" – це зневага до киян. Тому що кияни обрали мера міста, а їм кажуть: вами керуватиме "парашутист" з Банкової. Якщо в "слуг" не вистачає розуму зрозуміти це, то його вистачає у Венеціанської комісії, куди спікер Ради Разумков, без сумніву, має надіслати цей документ.