Оборона Києва: як пережили окупацію в селах під Броварами

Місцеві мешканці поділились спогадами

У березні під Броварами тривали запеклі бої з російськими окупантами, які ошаліло намагалися прорватися до Києва. На початку місяця під Броварами українські військові розбили колони ворожих танків, решта — розбіглися по найближчим селам. Як передають "Коментарі", серед сіл, що опинились під окупацією російських військ, були Богданівка та Залісся. Як тривали перші дні окупації в Богданівці, в ефірі телемарафону розповіла місцева мешканка Оксана Цьомка.

"Це дуже страшно. Восьмого березня, коли вони заїхали в наше село, ми спустилися в підвал нашого будинку. Я не сама там була, зі своєю сім'єю, і всі наші сусіди, які були, ми всі спустилися в підвал. Бачили колону, яка іде. Нам з підвалу було видно всі танки окупантів, які їхали. Сиділи, чекали, думали, що вони проїдуть, не залишаться в нашому селі, але їх "зустріли" на трасі [під Броварами], і вони повернулись та почали розміщуватись по нашому селу. Саме біля нашого будинку було чотири танки", — згадує Оксана Цьомка.

Перелякані мешканці Богданівки сховалися у підвальну кімнату три на три метри — загалом 15 людей. Там просиділи понад добу, а коли вийшли побачили під вікнами танки російських окупантів. У постійному напруженні родина Оксани провела ще кілька днів. Виїхати з окупованого села вдалося другим "зеленим" коридором 21 березня.

"Тут було страшно залишатися, були постійні обстріли. І російські окупанти стріляли, і наші, розумію, теж стріляли. Ти тільки чуєш виліт, і ти не знаєш, де воно прилетить, чи до тебе, чи до сусіда. Невідомо, куди воно прилетить у будь-який час", — додала жінка.

Під час захоплення села Богданівка російські окупанти влаштували в місцевій школі та дитячому садку штаб та лікарню. Коли українські військові змусили їх тікати, окупанти підірвали обидва навчальних заклади. Внаслідок вибуху дитячий садочок зруйновано вщент. Від школи лишились лише обгорілі стіни. 


В окупації Богданівка перебувала 21 день. В той же день, коли це село окупували російські військові, під окупацією опинилося й сусіднє — Залісся. Сюди також зайшли ворожі танки та інша бойова техніка російських військ. Це сталося 8 березня.

"Ні звідки, раптово — гуркіт, стрілянина, і перед нашим домом вже танки летять, незліченно, незчисленно, швидкість страшенна, гуркіт страшенний і стріляють. Ми швиденько в погреб. Нас було четверо. Одна з Києва приїхала до мене подруга, їй 84 роки, сестра моя двоюрідна 71 рік, і мені 71 рік, і дочці 50. Такий контингент наш був. Вскочили в погріб, собака з нами і котеня", — згадує перші дні окупації мешканка села Залісся Олена Романенко.

Перший час люди не могли оговтатись від побаченого, ледь опам’ятались, коли побачили на подвір’ї дуло ворожого танку. А потім почули, що їхню схованку закрили зовні на зачіпку.

"Ніхто не розумів, звідки вони взялись. Ми думали, проскочать, наші вискочать, відіб’ють. Стрілянина страшна. Так ми просиділи 10 діб. Їли помідори, перець, огірки, те що було в погребі, з капустяного листя — це передати не можна, як ми їли з усім "букетом" захворювань в такому віці", — розповіла Олена.

Через десять днів жінки почали кричати та проситися в окупантів вийти з погребу, бо вже не було навіть води. Їм ніхто не сказав, що була евакуація з села Залісся, натомість вони почули суцільно кремлівську брехню.

"Прийшов якійсь замполіта: "Чернігів — взяли, Львів — взяли, президент ваш втік. Київ через два дні буде захоплено, і все — ви під нашою опікою. Поки ви надворі, ми за вас відповідаємо". Звісно, ми його словам не повірили, але він такий був агресивний. Інші не були агресивними, вони були сильно приголомшені. Один по за одним намагалися, щоб інший не бачив, з нами розмовляти і скаржитися, що вони цієї війни не хотіли, що вони в "котлі": назад наші не пускають, вперед — ваші не пускають", — розповіла мешканка села Залісся Олена Романенко.

Жінка каже, що їхнє село зараз не враховують, як населений пункт, що постраждав внаслідок бойових дій, хоча кожного дня під час окупації там була стрілянина, люди сиділи у підвалах, є зруйновані будинки.

"Зараз ми звертаємося по допомогу, там по будівництво — немає, не числиться, не було в нас бойових дій. Так я хочу запитати, що це було, як не бойові дії? У нас не було жодного дня без обстрілів. Постійні обстріли. Штукатурка сипалась з погребу. 22 березня сильний обстріл був, горіли сусідні будинки, два згоріло. Коли ми вийшли з підвалу, другого поверху в моєму будинку вже не було. Все розвалене. У нас були окопи по всьому подвір’ю, паркан з обох сторін знесли, ворота знесли танками. В чотирьох подвір’ях танки стояли, наче по наводці. З однієї сторони погребу БМП, з іншої танк був закопаний так глибоко, що якщо ми ходили, ми його не бачили", — розповіла пенсіонерка про окупацію Залісся.

Під час запеклих боїв з російськими окупантами, які намагалися через Бровари прорватися до Києва, зруйновані тисячі будинків, а після звільнення селищ знайшли багато загиблих мирних мешканців.

Раніше портал "Коментарі" повідомляв, що за час окупації в Броварському районі Київської області пошкоджені майже три тисячі будинків, з них 416 — зруйновані вщент. Із 125 населених пунктів пошкоджень завдано 45. Під окупацією були 24 населені пункти. Це Калитянська, Баришівська і Великодимерська об’єднані територіальні громади. Під час "зачисток" території Броварського району після звільнення від російських окупантів виявили тіла 175 загиблих мирних мешканців. Пошук зниклих без вісти досі триває.



Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
Поділитися