У Києві має обов`язково має з’явитися вулиця Леопольда Ященка, — експерт

Важливі факти про одну вулицю в Голосіївському районі

У Голосіївському районі Києва замість вулиці Василя Жуковського обов`язково має з’явитися вулиця Леопольда Ященка. Таку думку у своєму Facebook висловила політолог та аналітик Александра Решмедилова, передають "Коментарі".

Експерт звернула увагу киян, депутатів Київської міської ради та громади Голосіївського району столиці на важливу тему дерусифікації, адже невдовзі у Києві планують перейменувати сотні вулиць – з радянських та імперських назв на українські та автентичні. Вулиця Василя Жуковського тягнеться від Голосіївського проспекту через вулицю Васильківську до вулиці Краматорської.

"В 1977 році цю вулицю було названо на честь російського поета Василя Жуковського. Під час голосуванні на порталі Київ Цифровий було обрано три потенційні назви-фаворити (за кількістю голосів): Данте Аліг'єрі, Авраама Лінкольна та Леопольда Ященко. Зараз в депутатському корпусі Київради нібито узгоджено присвоювати вулицям імена, які набрали найбільше голосів. Але в даному випадку дуже бажано, щоб вулиця отримала ім'я видатного диригента, музикознавця, фольклориста, хорового диригента, композитора та керівника хору “Гомін” Леопольда Ященко", — вважає Решмедилова.

Видатний культурний діяч Леопольд Ященко зі своєю родиною прожив понад 50 років саме на цій вулиці. Тут його усі знали, поважали та досі пам’ятають мелодії його сопілки.

"Внесок Леопольда Ященка в сучасну українську культуру неоціненний. В 1989 році вперше від часів Української Революції публічно пролунав Гімн “Ще не вмерла Україна” – його виконав саме хор “Гомін” Леопольда Ященка. Він диригував своїм хором за допомогою сопілки, без якої цього геніального чоловіка неможливо було уявити. У 1980-ті роки бурхливого національного відродження його хор “Гомін” співав патріотичні пісні, колядки, щедрівки, гаївки та веснянки на всіх велелюдних мітингах, народних святкуваннях та на безлічі інших українських заходах", — розповіла експерт.

Леопольд Ященко народився в Києві 2 червня 1928 року. Його життєвий шлях дуже цікавий, зазначила Решмедилова. Митець навчався в Київській консерваторії, закінчив аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, де працював у наступні роки. Захистив кандидатську дисертацію “Українське народне багатоголосся”.

У 1968 році разом з дружиною етнографом Лідією Орел Ященко підписав колективного листа до ЦК КПРС проти закритих судових процесів над політв’язнями та переслідування інтелігенції, за що подружжя звільнили з роботи. В 1969 році митець створив етнографічний хор “Гомін”, який відроджував у Києві народні свята та звичаї й виконував майже виключно українські народні пісні. Ніна Матвієнко, Надія Світлична, Алла Горська, Лідія Орел, Оксана Мешко та багато інших свідомих українців і українок відвідували його репетиції.

Хор закрили за два роки як “націоналістичний”, а самого Леопольда Ященка виключили з Спілки композиторів. Перебуваючи в опалі, митець завідував дитячим сектором при Будинку композиторів України, керував фольклорним ансамблем, навіть працював маляром на заводі і теслярем у радгоспі.

У 1984-му Ященко організував етнографічний хор, якому згодом повернули назву “Гомін”. Саме “Гомін” першим у Києві виконав “Боже Великий, Єдиний”, “Ой у лузі червона калина”, “Ще не вмерла Україна” та інші патріотичні пісні.

"Кияни і всі небайдужі українці мають не просто знати такі імена, а пишатися ними і передавати ці знання і спадок дітям. Плекати і розвивати культуру, а головне не боятися і не зраджувати собі і українським традиціям. Пращури вистояли у важкі часи – і ми подолаємо сучасне лихо", — наголосила Решмедилова.

У 1989 році Леопольд Ященко був поновлений у Спілці композиторів України. Він є лауреатом Державної премії України ім. Тараса Шевченка, премії імені ім. Павла Чубинського. Автор книг “Українські народні романси”, “Буковинські народні пісні”, “Григорій Верьовка (нарис про життя і творчість)”, “Державна заслужена капела бандуристів Української РСР” та інших.

До свого 85-річчя Леопольд Ященко підготував унікальну книгу, де зібрав понад 350 українських народних пісень у власній обробці з репертуару “Гомону” та свої автентичні твори – пісні, романси, кантати. За браком коштів книга не побачила свого читача. Але роботу над нею продовжила дружина Лідія Орел. Через два роки, 2 квітня 2016 року, він помер. Хор “Гомін” продовжує жити, бо він завжди там, де живуть українське слово та пісня.