Приклад для інших: лікарі “Охматдиту” підписали прижиттєву згоду на посмертне донорство

Наразі попит на органи, що підлягають пересадці, перевищує пропозицію

Лікарі та співробітники Національної дитячої спеціалізованої лікарні “Охматдит” в понеділок, 7 лютого, підписали добровільну прижиттєву згоду на посмертне донорство. Таким чином вони хочуть на власному прикладі показати, що кожен з нас може врятувати життя інших людей.  Про це повідомили на сторінці лікарні у Facebook.

Таким чином лікарі показують, що повністю довіряють системі трансплантології в Україні, своїм колегам-медикам та хочуть збільшити кількість прижиттєвих згод.

Наразі попит на органи, що підлягають пересадці, перевищує пропозицію і одна з головних причин цієї невідповідності полягає в тому, що багато найближчих родичів неохоче допускають донорство органів. У Сполучених Штатах Америки, наприклад, найближчі родичі не дають згоду на донорство органів у 47% прийнятних випадків, а подібні показники відмов зареєстровані як в Австралії, та у Сполученому Королівстві. Проте найближчі родичі з більшою ймовірністю нададуть дозвіл на відновлення органів, якщо померлий протягом життя вказав на бажання стати донором органів. Тому розуміння переконань, які заохочують або відмовляють людей від бажання стати донорами органів, має особливе значення.

Часто виникають питання щодо релігійних вчень про донорство органів, зокрема щодо донорства трупів. Однак найчастіше релігійні обмеження є більше уявними, ніж реальними. За останні кілька років ряд авторів і релігійних авторитетів з основних світових релігій прокоментували багато аспектів цих питань. Нижче я спробував охопити та інкапсулювати суть тих дискусій, які стосуються саме трансплантації. Основні монотеїстичні релігії Заходу (іудаїзм, християнство та іслам) через їхнє спільне походження мають подібні концепції створення, про відношення людини до Бога, про матеріальне і духовне, про душу, про істотну святість життя, про смерть і есхатологію. Незважаючи на те, що релігійний дискурс, джерела (канонічна література), обґрунтування, використані приклади, акценти та лінії влади різняться, усі три релігії підтримують донорство живих органів, донорство трупних органів і нещодавно встановлення смерті за критеріями смерті мозку. Усі троє визнають, що діагностику фізичної смерті краще залишити лікарю. Індуїзм і буддизм заохочують донорство органів живими та посмертними.