Олександр Щур: Фільм “Буча” — це важливий меседж світовій спільноті

В основі фільму "Буча", продюсером якого виступив Олександр Щур, лежить реальна історія іноземця, який рятував мирних громадян у Київській області

Наприкінці лютого 2022 року світ вразило повномасштабне вторгнення Росії на територію України. Однак наприкінці березня 2022-го, після деокупації частини Київської області, світ завмер від жаху, побачивши, звірства, які чинили російські окупанти у невеликому місті під Києвом - у Бучі.

Буча показала справжнє обличчя армії загарбника. Історії про тортури, вбивства, зґвалтування мирних мешканців міста облетіли світ. Росія представила свою “правду” про події в Бучі. Однак правда одна і її має знати та пам'ятати світова спільнота.

Про створення художнього фільму “Буча”, особливості фільмування, фінансування та перспективи розвитку української кіноіндустрії розповів в інтерв'ю виданню “Коментарі.UA” продюсер та автор сценарію фільму Олександр Щур. 

- Олександре, розкажіть, як виникла ідея створити фільм про Бучу?

- Минулого року, після деокупації Київської області стали відомі подробиці подій, які відбувалися на окупованих територіях, у Бучі та в інших містах, я почув багато історій порятунку. І почув історію волонтера, який вивіз багато людей з окупованої території. Мене, як професійного сценариста, ця історія дуже вразила і я зрозумів, що цей меседж дуже підійде для фільму, для широкого світового прокату.

Волонтер - це іноземець, громадянин Казахстану. Він отримав в Україні притулок і мав казахський паспорт. Саме це дозволило йому проїжджати на окуповану територію. Росіяни ставилися до нього, як до громадянина дружньої їм держави.

У цій ситуації я вбачав потужний меседж усім громадянам за кордоном - дивіться іноземець, він міг поїхати з України в перший день війни, не прив'язаний до цієї країни, але він залишився і допомагав, тому що розумів, коли прийшло таке зло, ніхто не може бути осторонь. І це потужний меседж західному глядачу, що нормальна людина не може бути осторонь, коли трапляється таке велике зло в сучасному світі.

- У чому унікальність фільму? У волонтері?

- Не тільки в ньому. По-перше, це перший художній великий фільм на цю тематику. До цього був фільм “Юрик”, однак він створювався тільки для телебачення - це більш простіше кіно. Ще знімається кілька фільмів, однак не такого формату.

Фільм “Буча” - це перша велика картина саме художнього формату, яка показує також, що відбувалося у Києві у перший місяць війни.

Відразу поясню, чому саме художнього, а не документального формату. Головна місія цього фільму - донести меседж до якомога ширшої західної аудиторії. А художні фільми викликають емоції, мають більший вплив на глядача, ніж документальні, а це головне. Зазвичай аудиторія художнього фільму в рази більша, ніж документального.

- З якими проблемами ви зіткнулися при створенні та фільмуванні фільму?

- Проблем було багато. У першу чергу  – це фінансування. Ми відразу вирішили не використовувати державні кошти, а збирали необхідну суму самотужки. 

Друге – це саме фільмування. Знімальний процес тривав у березні - квітні 2023 року, коли було багато повітряних тривог, у тому числі й в Києві та області. Навіть довелося піти на деякі порушення трудового законодавства - ми не зупиняли знімальний процес під час повітряних тривог. У головній ролі у нас був польський актор Цезарій Лукашевич. Попри відсутність страховки через те, що в Україні війна, він погодився на участь у проєкті, адже розумів його важливість.

Над створенням фільму працювала велика команда, яку потрібно було координувати. Приміром, було залучено 120 акторів та близько 800 акторів масових сцен. Ми проробляли всі сцени, адже це великий художній фільм.

Також варто відзначити, що у фільмуванні нам допомагали - і Головне управління розвідки, і прикордонники, й інші структури. Наприклад, військова російська техніка, яка є в кадрі, це справжня російська техніка, яка була захоплена. Нам її дали для зйомок абсолютно безкоштовно, тому що розуміли, навіщо ми це робимо.

- Працюючи над створенням фільму, що вас вразило і що вам запам'яталося найбільше?

- Найперше, дуже важко було писати цей сценарій, тому що вивчаючи цю тему, багато довелось пропустити через себе.  

Дуже вразило, як українці, особливо на початку війни, поєдналися, як допомагали один одному, рятували. У цій історії є багато дуже відважних людей, волонтерів, жінок, які не боялися голіруч йти на російських військових, відбивати в них наших громадян. У фільмі є і такі сцени. 

Я вважаю, що саме завдяки згуртованості людей Україна змогла вистояти, адже у той час об'єдналась вся країна. І це, до речі, те, що зараз нам знову потрібно - треба згадати, як ми змогли на початку війни згуртуватися та вистояти. 

Мені здається, що ця картина показує, що коли ми об'єднаємося, ми можемо творити дива.

- Бюджет фільму формували коштом донатів, спонсорів та незалежних інвесторів. Як швидко вдалося зібрати необхідну суму та з яких країн надійшло найбільше коштів?

- Більшість коштів надали приватні інвестори, донатів було значно менше. Чесно кажучи, збір проходив важко - останні кошти до бюджету ми зібрали буквально цього тижня.

Допомагали приватні інвестори - українські бізнесмени. Також допомагали польські, канадські, американські інвестори. Однак найбільше до бюджету фільму перерахували саме українці. 

Щодо збору коштів, то це був складний процес. Був період, коли я під особисте ім'я позичав великі суми, щоб продовжити роботу над фільмом. Зараз вже простіше - адже всі бачать, який продукт ми створили. Ми робили невеликі покази фільму, це робоча версія. Ми показували її бізнес-спільноті і багато хто відгукнувся. Деякі бізнесмени задонатили великі суми саме на просування цього фільму, адже теж вважають важливим, щоб цей фільм побачили на Заході.

- Робочі матеріали фільму “Буча” були представлені на міжнародних майданчиках. Який фідбек ви отримали з огляду на те, що Росія вже зафільмувала та представила широкому загалу своє бачення подій у Бучі?

- Ще рік тому ми показували тизер в Берліні. Більше матеріалів показували з осені 2023 року. Проєкт був представлений на Венеціанському кінофестивалі, в Канаді на Toronto International Film Festival, в Нью-Йорку, в Колумбійському університеті. В закритому клубі Нью-Йорку ми робили великий івент. І робоча версія справила велике враження. До речі саме американці після перегляду казали, що це повинні бачити особливо американці, у тому числі для продовження підтримки України.

Найближчим часом, у січні, ми плануємо показати вже готову версію фільму в США. В тому числі домовляємося, щоб був показ в Конгресі США.

Фінальну версію ми плануємо показати на Берлінському кінофестивалі наприкінці лютого, якраз на другу річницю повномасштабного вторгнення. 

- Скажіть, будь ласка, коли планується показ в Україні?

- Це залежить від перемовин - можливо на річницю звільнення окупованих територій, кінець березня - початок квітня. Можливе й відтермінування показу до вересня 2024 року. 

- Загалом щодо ситуації в українській кіноіндустрії, які проблеми ви можете виділити?

- Дуже багато проблем. По-перше, у нас індустрія була залежна від державних коштів, які зараз не виділяються. Друга проблема - ринок був частково орієнтований на Росію. Звісно, найближчі десятки років ніхто не буде співпрацювати з Росією.

Також велика частина кіношників або пішла на фронт, або емігрувала, або стала біженцями. Тож фактично зменшилась кількість спеціалістів, які здатні створювати якісний продукт.

Серед проблем також варто виділити недофінансування і невелику кількість проєктів. Зараз робота відновлюється, але не в тому обсязі, який був до повномасштабної війни.

- На вашу думку, що може дати серйозний поштовх у розвитку української кіноіндустрії? І коли цей розвиток можливий?

- В Україні можливий значний розвиток кіноіндустрії. На мою думку, нам потрібно переорієнтовуватись на міжнародний ринок. Можливо створювати невеликі проєкти, які будуть цікаві аудиторії в Європі та Америці. Адже зараз в Україні, враховуючи ситуацію та кількість людей, не вдасться зібрати достатньо коштів для виробництва нормального продукту.

Тож, перш за все, потрібно підвищувати якість та створювати історії, які будуть цікаві європейській та американській аудиторії. 

Для української аудиторії також залишиться ніша, однак зараз не буде такої великої кількості кіно та серіалів, як це було раніше. 

- Олександре, дякую вам розмову.

- Навзаєм.

Розмовляла Наталія Кречмаровська