Нам не соромно за теперішнє української кінології, – Георгій Оніщенко

В МВЦ зібрали рекордну кількість собак – майже 6 тисяч псів

Я – людина, яка байдужа до братів наших менших. Так, такі люди існують). Але вирішила урізноманітнити дозвілля та сходити на столичну виставку собак. І не пошкодувала. Напевно, кожен dog lover Києва знає, що наприкінці літа Кінологічна спілка України (КСУ) традиційно провела міжнародні виставки собак усіх порід: "Золоті ворота", "Україна" та "Золота пектораль". Дійсно, мене як людину, яка відвідує захід такого формату вперше, вразили насамперед масштаби, адже у Міжнародному виставковому центрі (МВЦ) зібрали рекордну кількість собак – майже 6 тисяч псів. Також організатори запросили 29 авторитетних суддів зі всього світу, щоб оцінити "екстер’єрні якості собачої еліти" на 25 столичних "рингах". Але про це згодом.

Випадкове опиняння на святі кінології

Контекст обставин прозаїчний: працюю я на правому березі, а мешкати довелося в одному зі спальних районів лівого берега. Як кажуть мої знайомі з центру: "Чєрніговская губєрнія, а нє Кієв". МВЦ, як ми знаємо, знаходиться саме на Лівобережній, отож усі собачки та їхні власники були приречені їхати до "губернії" – в мої рідні краї. Серед хендлерів (самі "загугліть" what does it mean ця назва) був і мій приятель зі своїм чіхуахуа, який і запросив мене на цю виставку для допомоги, бо знає, що я недалеко живу. До речі, Лівобережна не завжди була місцем виставки.

Прогулюючись залою, я мала приємність познайомитись із президентом КСУ Георгієм Оніщенком. Мені здалося доречним висловити похвалу щодо рівня заходу, і ми розбалакались. Чоловік щиро зізнався, що 20-30 років тому він та його колеги по фаху і мріяти не могли про проведення таких виставок. Адже вони відбувалися у старому забутому павільйончику на ВДНГ і обмежувалися близько 500-1000 собак.

"Як це? Проведення масового заходу під час світової пандемії?"

Так, не дивуйтесь. Дива трапляються, і це саме той випадок, коли пандемія не завадила проведенню чогось, у нашому випадку – свята кінології. Георгій Оніщенко, про якого я вам уже розповіла, перед стартом виставки розповів, що свято відбудеться без постійних гостей: глядачів – шанувальників братів менших, і дітвори, що завжди із захопленням і задоволенням проводить час на таких виставках, і, відповідно, без розважальних і дитячих конкурсів. Насправді мене це тішило, оскільки я не дуже люблю велике скупчення людей і галас.

На щастя, карантинні обмеження не завадили іноземним експертам завітати на виставку в Україні.

Звичайно, що тема присутності іноземців на лівому березі Києва була предметом обговорення з усіма, з ким я знайомилась упродовж дня (так, другий рік карантину, а саме карантинні обмеження в пересуванні, вплинув на моє світосприйняття і щире здивування чужоземцям). Олена Склярова, яка також є експерткою і навіть віце-президенткою КСУ, взагалі вважає, що питання про оцінку і порівняння суддів з різних країн не є політкоректним. Тут, можу з нею погодитися, адже кінологію різних країн треба оцінювати як демократію.

Йдеться про те, що насамперед слід аналізувати, в якій країні традиція демократії або, як у такому випадку, суддівства є давнішою. Країнами-засновниками Міжнародної кінологічної федерації є Німеччина, Франція, Нідерланди та Англія. До речі, це країни, які мають давню традицію демократії, – цікаве співпадіння, але радісно, що ми "підтягуємося" і там, і там. Склярова розповіла, що традиції наукового і досить зваженого підходу до суддівства, до відбору собак на розведення – багато сотень років у зазначених вище країнах.

Ольга Гончарук, одна з найдосвідченіших експерток України, а також голова виставкової комісії КСУ, яку я відволікала від роботи своїми балачками про закордонних гостей, поки мій друг чесав чіхуахуа, поділилася досить патріотичною рефлексією про те, що все-таки найсильніші експерти стовідсотково – "наші". На її думку, наші експерти, які мають за плечима "стару" школу, більше бачать і краще розуміються на собаках, ніж іноземні колеги. Головним аргументом є те, що зараз за кордоном "експертами" стають за дуже короткий час, натомість "наші" роками вчилися цьому.

Між іншим, з власниками братів наших менших я також встигла поспілкуватися і ось про що. Десь перед обідом я стала свідком ситуації, коли чоловік, бальзаківського віку, виходячи з виставки з кавказькою вівчаркою, голосно обурювався і переконував знайомих (може незнайомі, але йшли з ним і слухали), що його собаку судили необ'єктивно, отож пса засудили і 1 місце дісталось комусь іншому/іншій. Біля МВЦ, прогулюючись до магазину, познайомилась з чоловіком, власником двох норвіч-тер'єрів, і ми розбалакались про виставку. Я, звичайно, поцікавилась про успіхи його собак і загальне враження від рівня виставки, на що він відповів, що не можна напевно говорити про суддівську необ'єктивність. За його словами, він не мав випадків, коли його собак або псів  його колег засудили, але усе ж таки варто звернути увагу на те, що деякі судді краще знають одну породу ніж іншу. Але це також не свідчить про їх некомпетентність, адже щоденно експерти мають години практики.

Також я познайомилася з Людмилою Булою, яка є керівником навчальних кінологічних курсів КСУ (можете записатися на курси, якщо кінологія – це ваша "стихія"). Людмилі, за її словами, бракувало дітей на виставці, не вистачало глядачів. Однак, як і усі експерти та учасники виставки, її тішить факт того, що хоча б вже на цій виставці, у порівнянні з торішньою, присутні іноземні судді. Дійсно, є істина у словах експертки, адже проведення подібної виставки у непрості часи пандемії – це, безсумнівно, виклик для організаторів свята кінології.

Москва – спадкоємець праці українських кінологів у часи СРСР?

Несподівано дізналася, що навіть у такому неочікуваному контексті, як українська кінологія, Москва не могла не залишити свій слід. За словами Олени Склярової, ми повинні пам’ятати про те, що під час розпаду Радянського Союзу російське "ДОСААФ", на превеликий жаль для української кінології, забрало "усе, що могло забрати". Не знали? Я також. Насамперед йдеться про породи, які розвивалися на території України, наприклад, південноруська вівчарка (раніше український вовкодав). Експертка поділилася зі мною, що зараз вони вважаються російськими, тому що правонаступником тоді був саме Російський кінологічний союз.

"На жаль, цю спадщину, – із жалем визнає Олена, – ми втратили і чи зможемо її повернути, я не знаю".

Трендові породи собак в Україні

Теза про те, що лідерами усіх хіт-парадів модних порід собак є так звані декоративні собаки, виявилася не міфом. Усі експерти цьогорічної виставки одноголосно стверджують, що пріоритетами теперішніх любителів собак є мобільність і комфорт. Важко не погодитися з думкою експертки Склярової про те, що ми стаємо все більше жителями великих міст, і собаки менших порід будуть розвиватися саме тому, що їх простіше утримувати в квартирі, простіше доглядати. Чихуахуа, померанські шпиці – їх популярність зростає. Тому що маленького собаку простіше взяти на роботу, маленького собаку простіше взяти у відпустку, маленького собаку простіше взяти у ліжко. Я не кажу, що цього не можна не зробити із собаками великого та середнього розміру, але там є інші нюанси.

Ольга Гончарук погоджується і додає, що в кожній країні завжди були популярними "маленькі собачки": тенденція наразі є такою, що беруть маленьких песиків. Натомість найперспективнішими породами, з точки зору розведення за останні 5 років, спеціалісти називають американських буллі.

Про псів та їхніх власників на виставках

У кінологічній тусовці є досить відомий експерт FCI та професійний хендлер Віталій Бельський, з яким я також познайомилась. Ми встигли поговорити про поведінку собак та їхніх власників на таких заходах. Віталій сказав, що головним і важливим секретом хендлінгу є наступне: для того, щоб ваш собака, прийшовши на виставку, отримував задоволення, потрібно з раннього дитинства привчити його до цієї атмосфери. Для нього головний принцип занять із собаками, підготовки собак і власників собак – це позитив. Собака, який приходить на виставку, повинен радіти, веселитися, особливо це стосується молодих тварин. 

Найбільша помилка, якої припускаються початківці-учасники виставок, на думку Віталія, полягає у тому, що вони намагаються привести собаку на виставку якомога раніше, коли він ще не готовий до цього. Другий, не менш важливий аспект, – приходячи з молодими собаками, учасники виставки від них вимагають як від дорослої тварини. Третя глобальна помилка: для того, щоб собака працював, потрібна мотивація. Йдеться про харчову мотивацію – це заохочення за ті чи інші виконані дії або ж навички. До речі, Ольга Гончарук найпопулярнішою породою на українській виставці назвала моїх улюблених вельш-коргі (єдина порода собак, яку я люблю).

Також, під кінець дня, познайомилась з молодою дівчиною-хендлером (точніше спочатку з її солодким малюком, аляскинським маламутом, якого я гладила, а потім розмова пішла сама собою), яка розповіла, що перший раз прийшла з таким маленьким псом, але все пройшло чудово. Найголовніше, що собака була не в стресі, а експерти поставилися дуже доброзичливо, отож, за її словами, перший досвід є позитивним.