Мрії про політичний камбек: хто допомагає Олександру Попову повернутися в крісло очільника Києва

Олександра Попова багато киян вважають людиною, яка спровокувала Революцію Переваги, але це не заважає йому реанімувати свою політичну кар'єру і спробувати зайняти посаду мера Києва. Розбираємося, хто йому в цьому допомагає

25 жовтня киянам доведеться вибирати столичного градоначальника. Серед 20-ти кандидатів є як досвідчені політики, так і відверті новачки. У трьох вже є досвід управління не просто містом, а саме столицею, і один з них - кандидат від "Об'єднаної платформи - За життя" Олександр Попов.

Земляк президента, підполковник СБУ і почесний мер Комсомольська

Біографія кандидата в мери Олександра Попова досить строката. Народився він в 1960-му році на батьківщині нинішнього президента Володимира Зеленського, в Кривому Розі. Освіту здобував у Сибіру - в Тюменському інженерно-будівельному інституті, який закінчив у 1982-му.

Після закінчення вишу 22-річний майбутній мер столиці України був призваний до лав  Збройних сил СРСР, а після повернення, у 1984-му, став працювати на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті. Ще через три роки його біографія зробила різкий поворот: юнак став служити в КДБ УРСР, а після розпаду Радянського Союзу перейшов на службу в СБУ.

Цей період життя Олександра Попова із зрозумілих причин жодним чином не освітлений, хоча направді питань з цього приводу чимало. Припустимо, як саме Попов потрапив на облік до настільки "поважної" організації? Але якраз щодо цього факту пояснення знайти можна - швидше за все, це сталося на стадії навчання в інституті, адже там була військова кафедра. А під час військової служби можливостей придивитися до потенційного кандидата було ще більше. Але ось чому майбутній політик у званні підполковника СБУ пішов у відставку після всього лише шести років служби - загадка.

Як і багато колишніх співробітників спецслужб 90-х, Олександр Попов подався в комерційні структури, ставши спершу начальником відділу маркетингу, а потім - віце-президентом з маркетингу та економіки будівельного концерну "Інкомбуд".

Але в комерційних структурах вчорашній підполковник СБУ не затримався, і вже через рік - у 1994-му - був обраний міським головою міста Комсомольськ (нині Горішні Плавні) Полтавської області. На цій посаді Олександр Попов провів 13 років, кожного разу перемагаючи на чергових виборах. Цікаво, що за цей час місто стало практично "філією" концерну "Інкомбуд", в якому, за даними YouControl, було зареєстровано 11 дочірніх підприємств і структурних підрозділів концерну.

Призначений мер столиці і "душитель" студентів

Навесні 2007-го Олександр Попов виходить на національний рівень, отримавши посаду міністра з питань житлово-комунального господарства України в Кабміні майбутнього президента Віктора Януковича. Уже в листопаді того ж року чиновник вступає до Партії регіонів, з якою згодом і була пов'язана його подальша політична діяльність.

Не можна сказати, щоб початок політичної кар'єри в Партії регіонів було для Олександра Попова вдалим. Хоч він і увійшов до складу партійного списку ПР на позачергових виборах у ВР в 2007-му  під №97 і став народним депутатом, але вже в грудні регіонали віддали владу, і уряд БЮТу, сформував коаліційний Кабмін на чолі з Юлією Тимошенко. До речі, наступником Попова на посаді глави МінЖКГ став Олексій Кучеренко - його нинішній опонент на виборах мера Києва, кандидат від "Батьківщини".

11 березня 2010-го Олександр Попов взяв реванш, прийшовши вдруге в МінЖКГ України та змінивши Кучеренко. Однак друге його пришестя тривало недовго. Уже в червні Попов був призначений першим заступником голови Київської міської державної адміністрації (КМДА), а в листопаді - головою КМДА. Таким чином тодішній президент України Віктор Янукович розрубав "гордіїв вузол", розв"язавши ситуацію з мером і головою КМДА Леонідом Черновецьким, якого не вдалося зняти ні Юлії Тимошенко, ні попередньому президенту Віктору Ющенку.

Двовладдя в столиці тривало недовго. У лютому 2011-го Черновецький подав у відставку з поста Київського міського голови, але позачергові вибори в столиці затягнулися до 2014 року. Попов же залишався головою столиці, правда, на менш певних правах голови Київської державної адміністрації, якого призначав на цю посаду і звільняв своїм Указом Президент України.

Наступні три роки Олександр Попов незалежно керував столицею як голова КМДА, і, треба сказати, на тлі Леоніда Черновецького, який прославився корупційними скандалами, виглядав набагато пристойніше.

Восени 2013-го, підбиваючи підсумки трирічного керівництва Києвом, ЗМІ відзначали безсумнівний прорив столиці у справі будівництва і розвитку інфраструктури: відкриття шести станцій метро Оболонсько-Теремківської лінії, Дарницького та Гаванського мостів, реконструкції НСК "Олімпійський", інфекційного відділення Олександрівської лікарні, развязки-турбіни біля мосту Патона та Жулянського шляхопроводу. Правда, багато з успіхів будівництва пов'язували, скоріше, з підготовкою України до проведення Євро-2012 і великими вкладеннями коштів в Київ, як в місто, що приймає матчі чемпіонату.

А ось за що градоначальнику дісталося від ЗМІ, та це за ЖЕКи, які так і не були реформовані, не найкращий стан доріг і брак житла, перш за все - соціального і побудованого коштом  міського бюджету.

Найбільшим скандалом для мера став транспортний колапс 22-24 березня 2013 року, коли снігова буря накрила столицю.


Під кучугурами опинилися особисті авто киян, виникли пробки, а громадський транспорт не міг ходити через численні замети. У наступні два дні становище не поліпшилося, більше того, виникли проблеми з підвозом харчових продуктів. Зрештою, ситуацію вдалося вирішити за допомогою залучення військової техніки. Сам мер в розпал стихії, як йому дорікали опоненти, перебував у Варшаві. За колапс тоді відповіли перший заступник голови КМДА, а також керівники МНС і Автодору столиці, які втратили свої пости.

Але свій головний політичний прорахунок Олександр Попов здійснив в ніч з 29 на 30 листопада 2013 року, віддавши розпорядження очистити площу Незалежності від студентів-мітингувальників. Величезний резонанс пізніше переріс в Революцію гідності, і вже в середині грудня на Попова чекала доля власного зама, голів МНС і Автодору, звільнених ним навесні. Тодішній генеральний прокурор Віктор Пшонка заявив, що голова КМДА і заступник секретаря РНБО України Володимир Сівкович натиснули на керівництво столичної міліції, щоб ті віддали розпорядження очистити наметове містечко. В результаті голову КМДА відсторонили від виконання обов'язків.

Попов бути "крайнім" не захотів, і заявив, що просто виконував розпорядження секретаря РНБО Андрія Клюєва. Хай там як, але 25 січня 2014 року він був звільнений з посади голови КМДА.

У наступні роки періодично з'являлася інформація то про початок суду над політиком за розгін Євромайдану, то про його перенесення. А в грудні 2018-го Шевченківський районний суд ухвалив клопотання екс-градоначальника про зняття звинувачень у зв'язку із закінченням терміну позовної давності.

Втім, все це навряд чи сильно турбувало екс-главу КМДА, який на той час зайнявся сімейним бізнесом в Полтавській області, маючи інтереси в оптовій торгівлі мінеральними речовинами і у сільському господарстві.

Битва за Київ 7 років по тому

Хоча кілька років над головою екс-глави КМДА висів меч українського правосуддя, він його явно не турбував. Уже в 2015-му Олександр Попов зміг повернутися в політику. Тоді, за даними РБК-Україна, соратники політика з партії "Опозиційний блок" вмовляли його взяти участь у місцевих виборах у Києві або в Комсомольську. Сам Попов заявив тоді журналістам, що ще не прийняв рішення, чи брати участь йому у виборах, і в підсумку відмовився.

Але вже чотири роки по тому Олександр Попов передумав і балотувався в Верховну Раду IX скликання по столичному мажоритарному округу №212, правда, посів лише 3-е місце, поступившись кандидатам від "Слуги народу" і "Європейської солідарності".

Проте  популярність екс-регіоналів у новій обгортці "Опозиційного блоку - За життя" зростала,  і, очевидно, це було сприйнято як позитивний сигнал для повернення в столичну політику. Так, влітку 2020-го Попов дав інтерв'ю виданню "Дело", в якому заявив про готовність повернутися.

"Повернутися навіть на іншому рівні, більш високому, саме з розумінням того, що потрібно зробити для того, щоб стабілізувати економічну ситуацію, фінансову. Але рішення я не прийняв", - приводило видання слова співрозмовника.

У вересні фото Олександра Попова з'явилося на білбордах ще до офіційної реєстрації його кандидатом 25 вересня.

З моменту своєї реєстрації кандидат на пост мера столиці активно вступив у боротьбу, позиціонуючи себе, традиційно для регіоналів, як досвідченого господарника і керівника. Велика частина його передвиборчих меседжів максимально зрозумілі і доступні виборцям. Тут і поліпшення умов проживання за рахунок реконструкції "хрущовок", і вирішення проблем з нестачею дитячих садків, і навіть зниження квартплати на 20%

Проте соціологи вважають шанси колишнього столичного градоначальника на перемогу невисокими, хоча, загалом, з рейтингом нинішнього мера Віталія Кличка ніхто з інших 19-ти кандидатів позмагатися не може. Хай там як, але популярність Олександра Попова, що складає від 5,8% у "Рейтингу" до 8% у Центру імені Разумкова дозволяє йому входити до першої п'ятірки кандидатів.

За свої або на гроші спонсорів: Вадима Столара, забудовників і полтавських бізнесменів

За даними громадянської мережі "Опора", Олександр Попов за видатками на власну рекламу в соціальній мережі Facebook у вересні посів п'яте місце серед кандидатів у мери в Україні. Правда, загальна сума - 3691 долар США - значно поступається лідеру списку - кандидату від "Слуги народу" Ірини Верещук, що витратила 31 976 доларів.

Але якщо по правді, то кандидат просто не робить ставку на рекламу в соціальних мережах, та це й не потрібно. Тому що до його послуг весь пул телевізійних каналів, що належать Віктору Медведчуку за допомогою іншого народного депутата від "ОПЗЖ" Тараса Козака. Також він - частий гість і на телеканалах Дмитра Фірташа і Сергія Льовочкіна.

Але навіть з урахуванням "пільгової" реклами на ТБ, на ведення виборчої кампанії все одно потрібні гроші. Звідки їх бере кандидат Олександр Попов - питання неоднозначне.

Олександр Попов, який  після звільнення з держслужби зайнявся розвитком власного бізнесу - людина, безумовно, не бідна. Але навіть приблизних "прикидок" його офіційного стану не існує, оскільки з 2014 року, відколи перестав бути чиновником, він не подавав електронних декларацій.

Ключовою структурою в бізнесі кандидата в мери можна вважати ТОВ "Офер УА",  у всякому випадку, на сайті ЦВК Олександр Попов зареєстрований як директор саме цієї компанії.

Згідно з даними  інформаційно-аналітичної платформи YouControl, фірма Попова заробила в 2019-2020 рр. на державних тендерах близько 20 млн. грн.

Спеціалізується ТОВ "Офер УА" на постачанні хімічної продукції і сировини для АТ "Укргазвидобування" і теплової енергії для установ охорони здоров'я міста Горішні Плавні.

Найчастіше компанію Олександра Попова можна побачити серед учасників тендерів для "Укргазвидобування". У серпні 2019-го ТОВ "Офер УА" вдалося продати держкомпанії +1496 тонн хлористого калію за 18,032 млн. грн, причому, без жодного тендеру і конкуренції.

Спроба взяти участь в "нормальному" тендері на поставку "Укргазвидобування" 5120 тонн баритового обтяжувача на 41,88 млн. грн викликала справжній скандал. Спершу компанію відсторонили від участі в конкурсі, в серпні вона змогла довести своє право брати участь в тендері, але вже 6 жовтня, за скаргою іншого учасника, ТОВ "Офер УА" знову усунули.

Інший "класичний" спосіб профінансувати власну виборчу кампанію - за рахунок коштів зацікавлених осіб. У цьому сенсі у Олександра Попова також є до кого звернутися. Перш за все, це одіозний "наглядач" за Києвом, народний депутат України від "ОПЗЖ" Вадим Столар, який просунув за списком партії до Київміськради мінімум шестеро своїх людей.

Також в списку "ОПЗЖ" Олена Букало, людина іншого великого столичного забудовника і багаторічного партнера Столара, Вагіфа Алієва.

Окремо варто згадати регіональних бізнесменів з  Полтавщини, яка стала "рідною" для Олександра Попова. Перш за все, це Сергій Мамоян, власник ТОВ "Малдс-груп", яке займається виробництвом і торгівлею м'ясом, і давно має серйозні політичні амбіції. Так, в 2015-му як член політичної партії "Партія простих людей Сергія Капліна" він став депутатом Полтавської обласної ради, а у 2016-му, на проміжних виборах по мажоритарному округу №151 на Полтавщині невдало балотувався до Верховної Ради.

Інший полтавський бізнесмен - Сергій Северин, володіє ТОВ "Полтаваевротранс", котре займається вантажоперевезеннями. У Києві його прізвище відоме як мінімум з 2019-го, після того як депутат Київміськради Володимир Назаренко заявив про те, що отримував погрози від будівельної мафії з ГО "Стоп свавіллю", яку очолює Северин.

Словом, спонсори, які готові профінансувати виборчу кампанію Олександра Попова, знайдуться завжди. А якщо йому і не судилося стати мером, то вже своїх представників до Київміськради "ОПЗЖ" Попов проведе точно, отож інвестиції  не пропадуть.

Нагадаємо, в попередніх матеріалах журналісти "Коментарів" розбиралися, кого "ОПЗЖ" веде до Київміськради.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб першими дізнатися про найважливіші події!


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
Поділитися