Активісти ініціативи «Києве, мий» очистили 45-річну мозаїку на Березняках

На Березняках уздовж вулиці Миколайчука на радянських двоповерхових торговельних центрах збереглося три модерністські мозаїки. Активісти "Києве, мий" вирішили "омолодити" найбруднішу з них.

10:00 ранку. Мікрорайон прокидається, йде на великодні закупівлі на базар, вантажиться в авто, щоб їхати на пікніки. Біля торгового центру на Миколайчука, 11 кілька молодих людей вивантажують із бусика важкі прилади, інші - монтують будівельні леси.

"Тут роботи десь годинки на чотири, - розповідає мені Єгор, один із активістів ініціативи. Зверху потрібно просто шар бруду прибрати, а ось внизу із залишками рекламних оголошень і клею повозитися довше доведеться".

Він розбирає речі біля бензинової мінімийки високого тиску "Вулкан SCPW2 3000". Бере шланги, йде їх підключати до сусіднього будинку. Просить мене повартувати обладнання, тому що навколо багато "алконавтів". Що поробиш, ринок і три ломбарди поруч.

Водою "поділився" ОСББ сусідньої 16-поверхівки.

Із брудом боротимуться за допомогою чистої води під тиском 200 бар, із залишками клею і графіті - уайт спіритом, змивками, різними щітками і шпателями.

Розповідає, що за рік відмив понад 100 локацій. Найскладнішою називає Будинок художника на Львівській площі: "Він був дуже змальований графіті, однак по стінках там був вражаючий результат до і після".

Навчається Єгор у Могилянці, вивчає історію. За його словами, родина не проти, що він у вихідні пропадає на громадських ініціативах.

Підходить Віт Онопрієнко. Як він себе називає, "той, хто усе це придумав рік тому".

Каже, що локації вони вибирають, "з огляду на те, чи зможуть якось за день роботи вплинути на ситуацію. Якщо нам " не по зубах", то чи не їдемо". Кияни скидають фото об'єктів, яким потрібна допомога, на сторінку ініціативи у ФБ.

На його думку, власники будинків не завжди мають кошти, щоб ретельно доглядати за ними, не вистачає обладнання або ж бажання.

"Це своєрідна піраміда Маслоу: спочатку розвивати бізнес, а якщо з'являться надлишкові гроші, то їх і в чистоту можна вкласти".

Тут у 10 орендарів будівлі руки до радянської мозаїки явно не доходили. Хоча 1600 гривень за оренду лесів власник будівлі оплатив.

Спочатку ініціатива існувала виключно на гроші Онопрієнка. Нині ж за допомогою донатів городяни допомагають покрити значну частину витрат.

На питання, чи "не шкодують, що у вихідний і передсвятковий дні їм доведеться працювати", відповідає:

"Для нас ("Києве, мий", який має 4 людини постійного складу, - ред.) - це своєрідний відпочинок. Ми всі працюємо у приміщеннях, за комп'ютерами, а це можливість вийти на повітря. Вважайте, що ми на своєрідний пікнік до парку вибралися. Фізична праця приємна".

Поки монтуються леси, місцеві активісти збирають залишки оголошень, вигрібають недопалки із квіткових клумб, зрізають траву, яка пробилася на сходах у торговий центр.

В активістки мікрорайону Поліни Кравченко сьогодні перший вихідний за кілька місяців. Однак вона не вдома біля плити, а залізною щіткою здирає зі стіни залишки паперу.

Каже, що корінних березняківців завжди хвилює доля району. Її сім'я живе тут із самого "піщаного" початку, з 1969 року.

"Два сини-школярі ввечері поїдуть до бабусі, нічого готувати до Великодня не збираюся, тому можу трохи прибрати", - поділилася вона.

На Березняках історично було чотири мозаїки і один розпис на плитці. Першу мозаїку заклали на початку 1990-х, коли якась іноземна фірма викупила торговий центр на вул. Березняківській.

Щодо розпису на дитячий поліклініці було багато суперечок у мікрорайонних групах. За словами Поліни Кравченко, яка тоді займалася питаннями утеплення стін будівлі, питання стояло руба: або зберегти розпис і далі терпіти грибок на стінах дитячого басейну, або зберегти басейн, але втратити розпис.

Нині місцеві активісти хочуть для радянських мозаїк домогтися спеціального охоронного статусу, щоб їх не можна було демонтувати.

Наша розмова триває під виття двигуна і шум води. Не усім жителям мікрорайону це прибирання подобається. Одна жінка скаржиться, що перегородили сходи і їй треба додаткові 20 метрів йти до інших, щоб потрапити в супермаркет. Інші незадоволені, що вода тече по асфальту і треба перестрибувати через невеличкий струмок.

Підліток-школяр хапається за мобілку, вже планує вести онлайн-сторіс, адже йому здалося, що цю мозаїку збираються демонтувати.

Вона збереглася на подив у хорошому стані. Шматочки смальти майже всі залишаються на місці. Лише бруд і мох змивати довелося. Чого не скажеш про плитку, яка розташована знизу.

"Плитка-"кабанчик" уже не випускається, її дістати дуже складно", - розповідає один зі співзасновників ініціативи Єлисей Ходоловський.

У робочі дні він працює інженером-геодезистом. Єлисей знизу відмиває плитку від залишків клею, спрямовуючи струмінь води під дуже гострим кутом до стінки, але іноді клей не здається або ж здається разом із плиткою. Щоб відмити силікатний клей потрібно не один раз мити, а принаймні три-чотири.

У заплановані чотири години прибирання не вклалися, тому що довелося демонтувати, переміщати і знову монтувати будівельну вишку. Хлопці завершили свою роботу десь після третьої години дня.

Детально про ініціативу "Києве, мий" "Коментарі" розповідали два тижні тому, коли була оголошена толока у Ботсаду.

Чому варто зберегти радянські мозаїки, ми розбиралися у статті: "Бути чи не бути радянській мозаїці на стіні гімназії".