Мінус три старі будівлі. Що може втратити Київ незабаром. Чи набути

Не встигли кияни оговтатися після знесення будинку Уткіна біля залізничного вокзалу, як ще над кількома спорудами старого Києва нависла загроза знищення.

"Коментарі" спробували розібратися, які історичні об’єкти може втрати місто.

Центр

"Будинок з мухами", Володимирська, 93.

У середині квітня захисники старого Києва помітили, що в будинку вибили кілька вікон. Минулого тижня зникло ще два вікна. Це може свідчити про наступний демонтаж.

Трьохповерховий прибутковий будинок збудований в останній третині 19 століття. Так званий "Будинок з мухами" спершу стояв не на вулиці Володимирській, а на Нижньоволодимирській. Ця територія відносилася не до центру міста, а до району Нової Забудови ("Новое Строение").

За словами києвознавця Антона Короба, цей будинок передусім цінний унікальними інтер’єрами в стилі модерн.

"Фасад доволі простий та лаконічний, оформлений відповідно до стильової концепції історизму, використовуючи прийоми цегляного стилю з елементами неоготичного, неороманського стилів у дусі ломбардської архітектури XII-XIY ст.". Проте інтер'єр, за його словами, є унікальним: "На початку ХХ століття, плафон сходової клітки було оздоблено ліпними горельєфними зображеннями рослин та комах, серед яких привертають увагу гігантські мухи. Вся ця пластика виконана в стилі модерн".

Ще у минулому році у ньому мешкали люди. Але, навесні 2020 поруч (Володимирська 95/42) почали зводити баготоповерхівку і забивати палі. В результаті в квартирах історичного будинку потріскалася плитка, почала розходитися підлога, а кам'яні сходи в під'їзді почали хитатися і відійшли від міжповерхових платформ. На третьому поверсі дому потріскалися вікна і лопнула труба. Через це мешканці залишилися без води.

Як тоді розповіла мешканка Ксенія Єфремова: "Після переговорів нам запропонували викупити квартири за ціною нижче ринкової, для того щоб знести будинок та збільшити площу будівництва. Пізніше ми зійшлися на ціні, яка підходить всім. Звичайно не хочеться покидати свій будинок, але ми всі розуміємо ризик стелі, яка падає. Вони пообіцяли, що до 20 вересня закриють свої зобов’язання. Проте вже до 20 вересня вони передумали та заявили, що поки не готові викупити квартири".

Наразі всі жителі дома змушенні були виїхали.

Будинок не внесено до переліку об'єктів нерухомої культурної спадщини, але він перебуває у центральному історичному ареалі міста Києва і будь-які роботи тут мають погоджуватись з Міністерством культури та інформаційної політики.

Зараз на будівельному майданчику активностей робітників не помічено.

Лук’янівка

Садиба Баккалинського, Іллєнка, 30

Минулого тижня, 22 квітня, депутати Київради  - 74 голосами, передали під забудову 120-річний особняк на Іллєнка, 30. Земельну ділянку під будинком отримало ТОВ "Амелін-30" для будівництва 7-поверхової багатофункціональної адміністративної будівлі з паркінгом. 

Фірма "Амелін-30", за даними ресурсу "Youcontrol", займається "купівлею і продажем власного нерухомого майна та діяльністю у сфері архітектури", зареєстрована у Києві в серпні 2018, її керівником є Сергій Ковальов.  

На фотографіях проекту забудови, начебто, має зберегтися фасад історичної будівлі. Проте, активісти побоюються, що така реконструкція і надбудова фактично означатиме повне знесення особняка Баккалинського та сусіднього.

Чим цікава ця садиба

Старий одноповерховий особняк Баккалинського, за думкою краєзнавців, є цінним зразком одноповерхового будинку середнього класу, якими були забудовані околиці Києва. Наразі збережено дуже мало будинків такої типології. Він останній одноповерховий, що залишився колишній  Дорогожицькій вулиці.  

Незабудовану ділянку землі придбав 1899 з публічних торгів підполковник у відставці П. Баккалинський - учасник російсько-турецької війни 1877—78. За два роки він збудував цегляний будинок, служби, подвір'я і заклав сад, який займав половину садиби. За радянської влади в будинку містилися різні установи. Там розміщувався один із підрозділів Шевченківської районної державної адміністрації. Будівля стоїть зачиненою з початку 2010-х років.  

Активісти ГО "Мапа Реновацій" спільно з Департаментом охорони культурної спадщини КМДА вже кілька місяців працюють над питанням надання особняку статусу щойно виявленого об’єкта культурної спадщини. У подальшому планували знову подати документи у Міністерство культури щодо надання особняку Баккалинського статусу пам’ятки місцевого значення.

Бо у 2012 цьому будинку було відмовлено у внесенні до Реєстру.

У 2020 році будинок уже хотіли віддати під забудову, але активісти провели акцію перед стінами Київради – і голосування не відбулося. Нині ж склад Київради змінився.

Краєзнавець Антон Короб підкреслює: "Сто років тому таких будинків було тисячі   - одноповерхових мурованих особняків середнього класу, в яких власник міг ще влаштувати одну чи дві квартири для здавання в оренду, наразі число всіх збережених одноповерхових житлових будинків до 1917 року у тодішніх міських межах не перевищує 50. Особливо цінним є особняк для історії Лук'янівки, адже він ілюструє  історію заселення місцевості, професійно-становий характер її населення, зумовлений наявність казарм та інших військових об'єктів". 

Про проєкт забудовника додає.

Побудова цього одоробла з машкарою старого особняка - це наче зробити опудало ведмедя зі шкурки білки  - порушить архітектурне гармонійне середовище, а також затишок і спокій мешканців прилеглих житлових будинків.

Деміївка

Пивоварня Шульца, пр. Голосіївський, 8

"20 квітня 2021 року, близько полудня група невстановлених осіб розпочала демонтаж дореволюційної будівлі комплексу "Пивоварня Карла Шульца", за адресою пр. Голосіївський, 8", - повідомили активісти "Мапи реновацій".

Вони вважають цей демонтаж незаконним, бо на будівництві відсутні дозвільні документи, інформаційного стенду та будівельного паркану немає. Проте, викликані на місце події поліцейські відмовилися складати адміністративний протокол та не прийняли заяву, зазначив  юрист Дмитро Перов.

Тому активісти подали до Офісу Генпрокурора заяву про "Вчинення кримінального правопорушення — початок незаконного демонтажу будівлі з комплексу Пивоварні Карла Шульца".

Бо, за словами робітників, що займалися демонтажними роботами - розбирали ліву частину будинку: "Споруда не має статусу, робимо реконструкцію; поточний стан будівлі аварійний".

Києвознавець та екскурсовод Валерій Лисенко вважає, що це відомий спосіб знищення старих будівель: "У цілому, чимало цінних історичних будівель по Україні роками стоять покинутими, доводяться до розрухи, це відомий спосіб знищення культурної спадщини. При цьому, нікого не зацікавить пустир по сусідству".

Проте, Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі земельної ділянки за кадастровим №8000000000:79:077:0005 для реконструкції існуючих  будівель / нового капітального будівництва. Цільове призначення земельної ділянки - "для експлуатації та обслуговування існуючих будівель". Ділянка належить благодійній організації "Міжнародний благодійний фонд "Фонд національного добробуту Криму".  За даними ресурсу "Оpendatabot" фонд засновано у квітні 2018, основний вид діяльності "надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання". Засновником фонду в свою чергу є благодійна організація "Благодійний Фонд "Астем Фаундейшн".

Не завод, а мечеть

Краєзнавець Антон Короб ще в 2019 році писав, що компанія Ріната Ахметова планує на місці заводу спорудити офісний центр.

Компанія System Capital Management, що керує активами олігарха, 21 квітня оприлюднила офіційну заяву, в якій йдеться, що "з 2019 року земельна ділянка та будівлі, що на ній розташовані, не належать SCM або її бізнесам. За особистим рішенням кінцевого бенефіціара SCM Ріната Ахметова майно подароване кримськотатарській громаді для будівництва Київського кримськотатарського культурно-освітнього центру із мечеттю. Відповідно, ніякої відповідальності за те, що відбувається на ділянці, SCM не несе".

Влітку минулого року нардеп Рустем Умєров (його старший брат  Аслан Омєр Киримли  є одним із засновників БО "Астем Фаундейшн") повідомив, що "спільно з Турецькою Республікою йде активна робота над проєктом будівництва культурно-освітнього комплексу в центрі Києва, до якого входять Соборна мечеть, загальноосвітня школа та багатопрофільний культурний центр".

Чим цікавий старий завод

Період побудови - кінець ХІХ - початок ХХ століття, стиль – неоренесанс. Будівлю, яку намагаються знести є однією з двох житлових дореволюційних будинків, що входять до складу Пивоварні Карла Шульца. До демонтажних робіт, значною мірою зберегла свою автентичність - об’ємно-просторову композицію, архітектурне вирішення фасадів, декоративне оздоблення.  

Промисловий комплекс "Пивоварні Карла Шульца" є цінним зразком забудови історичної місцевості Деміївки. До речі, Києвом Деміївка стала лише в 1918 році, до цього була заводським передмістям.

Комплекс споруд знаходиться в межах центрального історичного ареалу міста Києва, в охоронній зоні пам’ятки історії "Завод "Червоний Гумовик". Проте, охоронного статусу завод дійсно не має.

Довідка "Коментарів"

Броварня на Деміївці – 200 років варила пиво

1865 року пруссак Йоганн Шульц купив будівлі недалеко від сучасної Деміївської площі і переобладнав їх під завод. Але, згідно з архівними документами, пивоварня на тому місці існувала ще до Шульца і була заснована десь в 1811 році.

Його син Карал-Генріх Шульц залишався власником заводу до грудня 1914 року, коли підприємство було секвестроване - оскільки Шульц був німцем, то усім німцям було заборонено користуватись своєю власністю. Родину Шульців зіслали до Сибіру.

Оскільки на час війни діяв "сухий закон", завод виготовляв безалкогольні напої.

З приходом радянської влади підприємство було націоналізоване та отримало "номерну" назву "Київський пивзавод № 1". У роки Другої світової війни на заводі розливали горючу суміш, яку використовували для боротьби з ворожими танками.

У 1901 році пиво Шульца поставляють до Імператорського двору. 1907 приніс пивоварні декілька нагород міжнародних виставок, що проходили у Петербурзі та Москві. За радянських часів саме 1-й пивзавод постачав пиво для вищого керівництва УРСР та СРСР.

1993 року завод було приватизовано зі створенням акціонерного товариства. 2000 року контроль над підприємством отримала фінансово-промислової група SCM і пивзавод став випускати напої під брендом донецького "Сармату".

А вже 2003 року власники пивзаводу прийняли рішення про зупинку виробництва та продаж підприємства, основою інвестиційної привабливості ділянки називали землю, що розташована під заводськими спорудами.

Покупця знайти не вдалося і 2007 року права власності на пивзавод були передані від пивоварної групи "Сармат" до іншого підрозділу SCM — компанії "Еста Холдинг", чиєю спеціалізацією є операції з нерухомістю та реалізація будівельних проектів.

Формальним завершенням історії Київського пивзаводу № 1 стало рішення Господарського суду м. Києва, яким 12 жовтня 2009 року підприємство було визнане банкрутом.

Раніше "Коментарі" розбиралися, бути чи не бути радянській мозаїці на стіні гімназії на Русанівці.