Подільський район: красивий, затишний, історичний, але зі слабким вуличним освітленням та іншими комунальними "недоліками"

Подільський район справедливо вважається одним із найулюбленіших і найкрасивіших районів столиці не лише на думку киян, а й усіх гостей столиці

Стисла історична довідка про Поділ

Поділ є одним із найдавніших, історично значущих і всесвітньо відомих місць Києва – столиці України. Важливим фактом у контексті історії цього району є згадка Подолу Нестором-літописцем у його "Повісті минулих літ".

Поділ є історичною місцевістю української столиці: це низинна частина історичного центру міста. Як зазначають історики, назва місцевості походить від старослов'янського "подолъ" – низина, низинна місцевість. Очевидно, що назва "Поділ" пояснюється і розташування цієї території, тому що вона знаходиться у низовині між гирлом річки Почайна та схилами гір Замкова, Старокиївська, Хоревиця та Щекавиця. Пізніше Поділ дав назву сучасному Подільському району, узвозу та різним провулкам. Поділ, як і Верхнє місто, а також Печерськ вважаються найдавнішими  частинами Києва.

Як доречно зазначає Подільська районна адміністрація в м. Києві на своєму сайті, сучасний Поділ тісно пов'язаний зі своєю історією. Особливе місце серед історико-культурних пам’яток  Києва займає Андріївський узвіз, який став одним із головних туристичних і культурних пунктів Києва.

Переходячи до більш сучасної історії нашої столиці, зазначимо, що Подільський район як адміністративна одиниця був виокремлений у 1921 році. Однак коли при владі були більшовики, Поділ через незрозумілі причини був перейменований на Петровський. Район змінив свою назву на честь прізвища голови Всеукраїнського центрального виконавчого комітету (ВУЦВК) Григорія Петровського, який, до речі, був випусковим редактором тодішньої газети "Правда" й одним з ініціаторів створення ВЧК, яка відповідала за фізичний терор. Однак, на щастя, у 1944 році району повернули його історичну назву, яка досі є актуальною та не викликає жодних контроверсій.

Нині на території району розташовано близько 50 виробничих підприємств, але варто зазначити, що Поділ у різні історичні періоди (чи то литовсько-польська доба, чи за правління Російської імперії) був ключовим місцем міста, де зосереджувалося торговельно-економічне життя.

Також у Подільському районі сконцентровані освітні осередки: Національний університет "Києво-Могилянська академія", Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", Київська державна академія водного транспорту, Інститут реклами, Академія муніципального управління.

Подільська адміністрація зазначає, що Поділ можна вважати не тільки історично значущим і найдревнішим місцем, а й "першим": саме на території сучасного Подолу з'явилися перша аптека, пошта, електричний трамвай і фунікулер. Цікавим фактом також є згадка про те, що на Подолі жили класики української поезії Т. Шевченко та Л. Українка, письменник українського походження в радянський період М. Булгаков, російський письменник О. Купрін та інші.

Що можна побачити на Подолі?

Подільський район справедливо вважається одним із найулюбленіших і найкрасивіших районів столиці не лише на думку киян, а й усіх гостей столиці. Найчастіше туристи при відвідуванні Києва їдуть саме на Поділ, який радує око своїми старовинними будинками, вузенькими вуличками, приємними закладами та історичною місцевістю.

Вважається, що на Подолі розташовані 500 об'єктів культурної спадщини України. Одними з найвідоміших і популярних серед туристів є Києво-Могилянська академія з церквою Благовіщення, славнозвісна Андріївська церква на Андріївському узвозі, Будинок Петра I та будинок, у якому жив М. Булгаков, київський фунікулер, Колона Магдебурзького права та багато іншого. Крім того, Подільський  район можна назвати потужним культурним центром столиці, адже тут є чотири театри, вісім музеїв і кілька кінотеатрів. 

Мешканці про Поділ

Подільський район – це, безумовно, красивий, затишний і старий (у хорошому сенсі цього слова) район Києва. Очевидно, що внаслідок свого віку та невідповідного догляду жителі відчувають дискомфорт у певних мікрорайонах. Ми поспілкувалися з жителями одного з найстаріших житлових масивів – Куренівки. Почнемо з того, як жителі оцінюють рівень безпеки – місцеві мешканці не почуваються безпечно, проживаючи у цій частині Києва. По-перше, небезпека пов'язана з проблемою, яка є у кожному районі Києва – "хронічне" розпивання спиртних напоїв компаніями всюди, особливо на дитячих майданчиках. По-друге, як зазначають жителі, у темний час доби (це не обов'язково ніч, а, припустимо, п'ята година вечора пізньої осені) вони воліють бути вдома, а не десь на вулиці, адже у дворах практично відсутнє вуличне освітлення. Люди стверджують, що ліхтарі розташовані та працюють здебільшого на головних вулицях, а не у дворах чи невеликих провулках. Половина жителів назвала Куренівку досить депресивним районом, а ситуація з відсутністю освітлення та постійними пияками на дитмайданчиках лише посилює цю тенденцію.

Наступне, про що варто зазначити, це чистота. Мешканці Подолу оцінюють чистоту на низькому рівні, особливо на дитячих майданчиках. Одна бабуся, яка проживає на Куренівці, поділилася, що прибудинкова територія біля багатьох будинків постійно брудна, а матері із Подільського району зазначають про справжню "катастрофу", пов'язану з дитячими майданчиками. Йдеться безпосередньо про плачевний стан майданчиків після збіговиськ компаній, які розпивають спиртні напої та розгулюють на них, залишаючи після себе пляшки та гори сміття. Крім того, не всі з таких майданчиків відреставровані: здебільшого можна побачити іржаві та несправні гірки з гойдалками, а також відсутність будь-яких інших нових локацій на майданчиках.

Щодо завантаженості Подільського району місцеві мешканці говорять про те, що (до речі, наша редакція давно про це пише) у Подільському районі біля житлових будинків, як і в багатьох інших районах столиці, постійно переповнені баки не через несвоєчасне вивезення сміття відповідними службами, а через невідповідну кількість сміттєвих баків для мешканців будинків. Крім того, наша редакція неодноразово писала про важливість навісів над баками для сміття, які давно розміщують у європейських спальних районах для того, щоб сміття і його запах не розносилися по всій окрузі.

Подільський район став першим районом столиці, у якому жителі вказали на досить незвичайну проблему – падіння сухих гілок дерев на голову восени. На жаль, у Києві така ситуація може виникнути з будь-ким, тому уважно дивіться по боках і вгору не лише взимку.

Також важливою локальною проблемою старого Подолу (якщо ми говоримо про Куренівку), є тротуари та дороги в абсолютно непридатному стані (фото). Місцеві жителі зазначили, що тротуари на Куренівці такі, що "ходимо та боїмося, що ноги зламаємо". Про це сказала місцева мешканка похилого віку.

До дірявих і "горбатих" тротуарів українцям не звикати, важче буде відвикнути, якщо щось зміниться, але все ж таки досі найболючішими питаннями залишаються умови для людей з особливими потребами. Нам пощастило познайомитися з жителем Подільського району, який пережив важкий інсульт і зараз змушений пересуватися в інвалідному візку (він побажав залишитися інкогніто). Зазначу, що питання умов життя людей з інвалідністю у кожному українському місті та селищі залишається дуже актуальним і болючим: нездорове ставлення до цих людей у ​​пострадянських країнах нам залишили у спадок ще з радянських часів. За часів незалежності України політика щодо інвалідів залишається, як і раніше, пасивною. Суспільство вважає, що турбота про людей з особливими потребами досі лежить на плечах держави, а вона, зі свого боку, у зв'язку з низкою факторів і причин не в змозі забезпечити матеріальною підтримкою, можливістю працювати людям у різних сферах на підприємствах, а також банально умовами в інфраструктурі на вулиці, у будинках і у громадському транспорті. На прикладі проживання на Куренівці киянин, який нещодавно пережив інсульт, на жаль, ще раз засвідчив фактичну відсутність умов для людей з особливими потребами. "Нас начебто не існує", – цими словами можна підсумувати ставлення влади до таких людей.

Ви, напевно, чули та бачили модернізацію або створення "з нуля" багатьох парків та екологічних зелених зон. Одним із найпопулярніших і часто відвідуваних парків на Подолі є Куренівський парк, який раніше називався парк імені Фрунзе. Чоловік після інсульту, який мешкає через дорогу від цього місця, зізнається, що йому складно навіть потрапити до цього парку, не те що провести там час. Щоб туди потрапити, необхідно на колясці виїхати з будинку, де немає пандуса, проїхати якимось чином трамвайні колії, вклавшись у таймінг світлофора, і пересуватися "горбатим" тротуаром. Також він зазначає, що навіть в оновленому Куренівському парку немає туалету. Це, по суті, вона з головних причин, чому він не може відвідувати подібні зелені зони, які знаходяться на відстані кількох сотень метрів від будинку. Всі ми чудово розуміємо, що подібна байдужість практично на всіх рівнях до людей з інвалідністю – це не лише проблема кожного регіону та району у ньому в нашій країні, це питання етики та культури у сприйнятті цієї категорії громадянами, яка передалася нам у спадок із часів СРСР.

Молодь же розповідає про те, що б хотіла змінити у цій частині Подолу, – молоді люди говорять про проблему відсутності місць чи закладів, де можна разом провести час, окрім Куренівського парку, особливо у холодну пору року. Вони кажуть, що навіть лавочки місцеві мешканці у дворах знімають через постійні збори на них людей зі спиртними напоями.

Далі наша постійна рубрика "Не двір, а паркінг". Поділ, як і решта районів Києва, заповнений автомобілями у всіх дворах. Деякі місцеві жителі поділилися, що побоюються залишати машини біля будинків, а інші ж кажуть, що їх дратують заставлені двори та провулки. 

Читайте також: "Життя дало тріщину" і я залишаюсь жити, де живу, бо Троєщина – це спокійний і комфортний район столиці, який потребує метро або Голосіївський район: найзеленіший район зі своїми географічними "родзинками" та одвічними "комунальними питаннями".